Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- І від капуцинів. Є така порода приматів. А вийнятки завжди є - вийнятки підтверджують правило.

- Можливо воно й так, - повернувся Спірохін до майора Нежердецького, - але ж, товарлишу Нежерлдецький, за вами рлахується невиконаний документ: рлеєстраційний номерл трлидцять трли дрліб два тирле сорлок вісім.

- Коли спливає реченець ¹⁴⁾? - самовпевнено поцікавився майор Нежердецький.

- Що? - не второпав Спірохін.

Майор Нежердецький насмішкувато перезирнувся з майором Бузиною: «Кацап! Тупий, як сто москалів укупі, тупіші від них лиш американці - не знає, що таке реченець».

- Дата контролю? - перепитав він Спірохіна.

- Трлидцять перлшого.

- Маю гонор запитати, а сьогодні яке число? Тридцять перше, чи двадцять друге, чи, може, трагічне шосте, від якого ще не оговталося усе проґресивне людство і 5-е управління? Іване Демидовичу, - звернувся майор Нежердецький до майора Бочонкіна, - який за юдейським календарем наразі місяць? - Не чекаючи відповіді майора Бочонкіна, сказав: - Встигну, товаришу старший поручнику.

- Покажете прлоект і орлієнтуйтеся на встановлений календарл, а не єврлейський, - попередив старший лейтенант Спірохін. - Щоб не було потім рлозмов.

- Покажу. Як тільки закінчимо оперативну нараду. Орієнтуюсь на ваш календар. Юдейським користуюсь для надійности дотримання контролю.

Старший лейтенант Спірохін ще раз обвів поглядами присутніх, побачив на столі у капітана Майоренка чашку з чаєм і зрадів:

- Ага, товарлишу Майорленко! Оперлативна нарлада у вас! А самі всуперлеч інстрлукції кип’ятильничком корлистуєтесь! Складаємо прлотокол прло порлушення прлавил пожежної безпеки, здавайте заборлонені інстрлукцією прледмети і пишіть пояснювальну записку. Свідки підпишуть.

Капітан Майоренко витягнув з тумбочки термос:

- Я на роботу чай з дому приношу у портфелі. Портфель залишаю в камері схову, а термос беру в кабінет. У нашій роботі без чаю не обійтись, брате. З явки приходиш, як пес голодний і холодний. Вам тут добре в теплі, а опера, як вовка, ноги годують.

- Терлмос дозволяється, - сказав старший лейтенант Спірохін і вийшов.

Капітан Майоренко прибрав термос:

- Я його тримаю про всяк випадок на виду для «Петьки». Термос без шкла, йому сто років, а кип’ятильник ховаю.

- Чи не підслуховував «Петько» під дверима? - запитав майор Бузина.

- От чого не можна сказати про «Петьку», так те, що він здатен чинити капості знишка чи комусь спідтиха стукає, - став на захист Спірохіна капітан Майоренко. - Ти сам винен, що не заховав свого радіоприймача. Бач, який з тебе опер.

- Та я… - обурився майор Нежердецький.

Бочонкін Бочонкін не дав йому закінчити гнівну одповідь:

- Я стосовно пропозиції Миколи Сергійовича. Якщо в Олексія Григоровича є підозри щодо шинкарки «Під булавою», - сказав він, - то я пропоную мішпухою відвідати ганделик «Під грабом» на Подолі. Там на закуску - бутерброди з форшмаком, і, можете мені повірити, агентури Кальтенбруннера немає.

- Форшмак, Ваню, покуштуємо колись пізніше, - зауважив майор Бузина. - А в ганделику «Під горою», зліва на скосі Володимирової гори, кажуть, смачні крученики готують з томатною поливкою і гусячими шкварками. Однак підемо не сьогодні, а в суботу, щоб часу більше мати, адже питання у нас винесено на обговорення серйозне. Бо сьогодні я вже настренчився на заплановану зустріч з інститутським приятелем в готелі «Театральний», він там зупинився. Заради справедливості, напевне, і громадянина Растопчатова тоді треба буде реабілітувати, якщо такий існує?

- Існує не лише як екзистенціяльний суб’єкт, але й матеріяльний об’єкт, - відгукнувся майор Нежердецький. - І вину його доведено неспростовно, тому підстав для нашого втручання, як у випадку з Онаном, сином Юди, і Ваником Бочонкіним, сином Демида, немає. За міліцейськими зведеннями, житель міста-героя Сталінґрада Растопчатов Петро Олексійович справді під час перебування у Львові співав у ресторані «Інтурист» пісні про Сталіна, за що його львівські міліціянти з притаманною їм вишуканою чемністю, особливо у справах, що ся стосують до підпилих москалів, стягли з подіуму і відправили до витверезника. Там він ся намагав переконати львівських міліціянтів, що він родич імператора Петра Олексійовича Першого. Це я цитую доповідну генерала Полудня. Громадянин Растопчатов вчинив адміністративний переступ, відбув справедливе покарання і підстав для його реабілітації немає.

- Тоді питання знімається, - погодився майор Бузина. - І все таки, розкажи докладніше про цю львівську історію, а то я не всі деталі уторопав.

- І нарешті про експеримент, у якому я опинився в ролі чи то одеської мавпи Філатова, чи то ленінградської собаки Павлова! - поставив вимогу майор Бочонкін.

- Зажди, Ванику, розкажу. Не ти ся опинив у характері піддослідного пса, а капітан Сорока. Ти грав допоміжну роль, і не собаки, а «нікчемного об’єкта», згідно з термінологією оперативної діяльности. Шифротелеграму про ґастролю москаля Растопчатова у львівській ресторації та його відвідини місцевого витверезника я отримав на виконання і зателефонував до Львова для уточнення усіх обставин. Мені львівські колеги розповіли деталі. А потім вже я переповів Сороці зміст творчости львівських міліціянтів стосовно пригод у Львові бравого сталінґрадця Растопчатова, натякнувши, що під прізвищем «Растопчатов» діяв майор Іван Бочонкін з нашого «єврейського» відділу. Сороці розповів з єдиною метою, а саме - проведення оперативного експерименту, себто поставив за мету перевірити, кому Петрусь переповість мою «дезу» ¹⁵⁾.

Майор Нежердецький, мов лісовий звір, що вийшов з гущавини на полювання, пройшовся кабінетом; жодна паркетина не скрипнула під його купленими в Івано-Франківську полуботками. Росту він мав один метр вісімдесят чотири сантиметри і важив вісімдесят кілограмів.

- До речі, - продовжував свою розповідь майор Нежердецький, - розповів у присутності Колька Майоренка. Колько заявляє, що це не він стукнув Довбачу, бо увесь сей час зранку до вечора, не ся відриваючи, читав Біблію і встиг прочитати… - майор Нежердецький взяв розгорнуту Біблію, глянув на сторінку: -… і встиг прочитати за десять днів аж двадцять сторінок.

- Брате, як ти можеш таке казати? - обурився старший лейтенант Майоренко. - Я прочитав не двадцять, а п’ятдесят шість сторінок зі Старого Заповіту про Юду, батька Онана…