Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Спокійно, Льошо, це не про нас. Далі мова йде про народ і пророків, тобто контингент майора Бочонкіна, очевидьки, і про нього тут щось є, зокрема, про його відступництво від морального кодексу чекіста-комуніста, наших заповідей, та прокльони членів парткому на його адресу, наших пророків, невеличких, більші, певно, у вищих парткомах. Одначе річ тут не стільки у Бочонкіні, скільки в Сороці. Левко Нежердецький має щохвилини прийти і все розказати. Зачекай.

Капітан Майоренко закрив передмову і хотів заховати Біблію в шухляду.

9.4.

Капітан Майоренко хотів заховати Біблію в стіл, але в цей час до кабінету зайшов майор Нежердецький і мовчки поклав на стіл зірване з дошки оголошень повідомлення про партійні збори, на яких мала розглядатись персональна справа члена КПРС майора Івана Бочонкіна.

- Брате Левку, - вигукнув капітан Майоренко, - а де ж наш винуватець?

Майор Нежердецький побачив в руках капітана Майоренка Біблію і запитав майора Бузини:

- Це тобі Колько про грішника Онана розказував? - Він взяв у капітана Майоренка Святе Письмо, перегорнув наобач кілька сторінок і прочитав: - «І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового - сто і тридцять сім літ. А сини Їцгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі. А сини Уззіїлові: Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі. І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову, за жінку, і вона породила йому Надава, і Авігу, і Елеазара, і Ітамара. А сини Корахові: Ассир, і Елкана, і Аваасаф, - це родини Корахові. А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса» ⁵⁾. Цікаво… З Піньою, Пінхасом Зельдовичем, я у Луцькому в одному класі вчився. Він після закінчення школи вкупі з батьками виїхав в Ізраїль, тепер служить в «Сохнуті» ⁶⁾. Я його нові координати дав Іванові Бочонкіну.

- До парткому чи після? - поцікавився капітан Майоренко. - Ми тебе вже заждались, брате. Тут Олексій Григорович хвилюється, що через позачергові партійні збори зривається його здибанка з інститутським другом.

- Партзборів управління не буде, - впевнено відповів майор Нежердецький, при цьому він хотів подерти оголошення, але передумав. - Залишу Бочонкіну на згадку.

- Виключили Бочонкіна з лав КПРС?

- Здогадайся з трьох спроб, ти, Миколо, метикуватий. Вгадаєш - даю 25 копійок. Не вгадаєш - з тебе 25 копійок. Га? Не ся здогадуєш? Мої 25 копійок. Поки що не віддавай. У вівторок на сітківці я їх ставлю на кін. Програєш - женеш мені кербель, виграєш - ми з тобою квити.

- Якби я з тобою грав на гроші, ти б уже ходив без штанів, - глузливо мовив капітан Майоренко.

- Я?! - скипів майор Нежердецький.

- Годі, хлопці, - втрутився майор Бузина. - Ти, Левку, ліпше скажи, що там сталось з Бочонкіним і де він отепер?

- Ся стало те, що й мало ся стати. Такою була воля Аллаха! - Майор Нежердецький підняв очі гору і зітхнув сумовито. - Вилучили його з партії. Одностайно. Рішення суворе. Але, враховуючи ідеологічну борню, яка з кожним днем ся загострюєть, і той факт, що наш ідеологічний ворог ся намагаєть знайти дірку в наших злютованих спільною метою партійних лавах, в даному разі дірку в особі майора Бочонкіна, рішення цілком справедливе. Мушу констатувати, але слухайте далі…

- І ти теж проголосував за виключення? - обурився капітан Майоренко. - Навіть не утримався? А ще другом називаєшся! Який же з тебе друг і побратимець?! Олексію Григоровичу, брате, скажи, який з цього пристосуванця друг і побратимець?! Бочонкіна тепер розжалують до єфрейтора і з органів витурять! І хто зі мною на «розпасах» тепер буде грати? Тому-то й розраховуєш виграти у вівторок і видурити у мене карбованця?

Капітан Майоренко суворо зиркнув на майора Нежердецького, чекаючи відповіді.

- Ле-ле, Колю, не ся диви на мене таким василиском. - Майор Нежердецький почувався впевнено. - Я не вотував за се рішення, пане-товаришу, оскільки не є членом парткому, а мене було запрошено на його засідання, оскільки я маю постійне партійне доручення - відповідаю за здоровий спосіб життя наших працівників та їхню фізичну готовність боротися з внутрішніми і зовнішніми ворогами, тобто спортивну підготовку. І доручення виконую успішно, чому доказом є он той приз, - майор Нежердецький показав на бюст Дзержинського з вимпелом товариства «Динамо» на шиї. - Іван Бочонкін - мій друг і побратимець, се всі знають, ти правильно мовиш і я від нього не ся відрікаю. Одначе вшистко єдно, я б теж вотував за вилучення Івана Бочонкіна з лав КПРС. Справа принципова - дружба дружбою, а служба службою, і взагалі, у нас усе повинно ся вирішувати одно-го-лос-но - згідно з партійною дисципліною і вимогами демократичного централізму. Вилучили Ваника Бочонкіна з лав одностайно.

- «Одностайно» від слова «одна стайня»?

- Колю, не ріж полу. Безсмертний твір Йозефа Вісаривоновича Сталіна «Марксізм і вопроси язикознанія» ти читав?

- Не читав.

- Тоді прикуси язик і не виголошуй єретичних інтенцій.

Капітан Майоренко обурено засовався на стільці.

Майор Бузина випередив його:

- Виключили Івана з лав КПРС і розійшлися? А де ж Іван?

- За Івана не хвилюйтесь. У нього нерви міцніші, ніж у декого з присутніх.

- Олексію Григоровичу, які можуть бути нерви, коли йдеться про долю нашого друга і побратимця, скажи? - Взявши в руки Біблію, капітан Майоренко звернувся за співчуттям і підтримкою до майора Бузини.

- Продовжуй, Левку, - сказав майор Бузина, - справа серйозна, не до жартів.

- Продовжую, але скажи Миколі, щоб бодай на мить прикусив язика і не розмахував Біблією.

Капітан Майоренко промовчав.