Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- А трамвай їде у зворотньому напряму, з Лівого берега на Правий, в центр - до Палацу спорту, на Троїцьку слободу! Колю, я правильно сказала? - запитала вона свого чоловіка.

- Той підтвердив:

- «Троїцька слобода» або по-сучасному - «Палац спорту».

- «Троицкая слобода»? - перепитав пасажир, якого натовп притискав до кондукторки, а він не дуже опирався.

- Троїцька, - підтвердила кондукторка. - Колись була Троїцька слобода. З Троїцької слободи там тільки бані залишились.

- А я думаю, почєму бані возле стадіона називаются Троіцкіє? - здивувався пасажир, якого натовп притискав до кондукторки.

- Надумав де балакать про баню, - не дуже злостиво штовхнула кондукторка ліктем у бік недоріки.

- Ми ж щойно переїхали з Лівого берега на Правий, - усміхнено говорила жінка капітана майорові Бузині. - А ви увійшли в трамвай на зупинці «Міст Патона» не в той бік.

Майор Бузина кивнув головою, підтверджуючи, що вчинив необачність, сівши не в той трамвай.

- Ви, я відчуваю, приїжджий і Києва гаразд не знаєте? - запитав капітан.

- Так, щойно вранці приїхав. З Кривого Рога, - підтвердив майор Бузина. - Речі облишив на вокзалі у камері схову і отепер ніяк не можу дістатися до Воскресенки.

- Виходьте наступної зупинки, - порадила жінка, - ось-ось вона буде, через кілька хвилин: «Будинок офіцерів», і пересідайте на цей же трамвай навпроти. Проїдете назад через Дніпро мостом Патона на Лівий берег і далі Русанівкою, перестанків ще через двадцять буде ваша Воскресенка і вулиця Петра Запорожця.

Жінка м’яко вимовляла звук «л», її подільська говірка була щемною, як біль за втраченим життям.

«Я сів не в той трамвай… - проказав у думці майор Бузина, слова склались гарно, як у вірші. - Видко, у мене є поетичні здібності. Чому я не став поетом? Мабуть, для поезії потрібна муза і острів, чи навіть маленький острівець? Може, мій син стане поетом? «Олесь Бузина-молодший - відомий український поет», чи краще - «Олесь Бузина - видатний український поет. Лавреат премії Павла Тичини!» Звучить! Але три копійки я втратив, вірша не допишу і на сьогодні досить таких обихідок», - вирішив він і сказав:

- Дуже дякую.

Пасажири заходились жваво обговорювати подію:

- Ето же нада: чудак собрался на Воскрєсєнку, а поєхал в обратном направлєнії і щітаєт, что єдєт правільно. Сразу відно - дєрєвня, с Крівого Рога, нє догадался спросіть у прохожих ілі постєснялся.

Один пасажир порадив майорові Бузині їхати до кінця, щоб не втрачати трьох копійок на зворотній напрям, інший заявив: «Врємя - дєньгі», зав’язалась суперечка, що краще - зекономити три копійки чи тридцять хвилин часу.

Суперечці поклала край кондукторка, проголосивши:

- Білєти дєствітєльни только до конца проєзда в одну сторону маршрута. Ето вам нє метро, злидні, - кататься на трі копєйкі целий дєнь.

Майор Бузина подякував жінці і вийшов на перестанку «Будинок офіцерів».

Поки двері ще не зачинились, жінка крикнула йому:

- Хай таланить вам! Бувайте здорові! - і помахала рукою.

Над трамвайними коліями, припнутий до двох ліхтаревих стовпів, висів плакат: «Перетворимо Київ у зразкове соціалістичне місто!»

«Перетворимо», - погодився майор Бузина.

Трамвай відійшов, майор Бузина трохи постояв, серце перестало щеміти, поворушив рукою - зашпори відійшли. Вирішив, що кардіограму зробить через місяць під час планової диспансеризації, і пішов на автобусний перестанок 68-го маршруту, щоб їхати далі вниз вулицею Кірова, а потім Володимирським узвозом на явочну квартиру «Почайна» у будинку на вулиці Костянтинівській на Подолі.

З агентами «Кочеком» і «Ядвіґою» майор Бузина провів зустрічі на явочній квартирі «Почайна» з інтервалом у півтори години, відібрав від «Кочека» одне повідомлення разом з «самвидавним» документом під назвою «Втрачена воля: молитва за гетьмана Івана Мазепу», який «Кочек» отримав від об’єкта справи оперативного нагляду (ДОН) «Беркута» на одну ніч, від «Ядвіґи» - чотири мельдунки, оформив і зареєстрував у секретаріаті два повідомлення - «Кочека» і одне «Ядвіґи», завбачливо відіклавши три донесення «Ядвіґи» на потім, таким птбитом забезпечивши собі ще три результативні явки поспіль: не треба буде йти на здибанку з «Ядвіґою», достатньо у визначений день проставити потрібну дату, в секретаріаті зареєструвати допис тим же числом, і у звітності про результати роботи з агентурою будуть значитися замість однієї - чотири явки, що значно покращить статистичні показники і самого майора Бузини, і 5-го управління в цілому. До того ж, Олексій Григорович не поспішав: як на його підрахунки, він уже впритул наблизився до показників майора Забари з запасом, який дасть йому можливість обігнати колегу ближчим часом. В Оперативно-технічному управлінні (ОТУ) з «самвидаву» Олексій Григорович зробив три фотокопії: одну - для справи, другу - для реєстрації в інформаційній системі обліку «самвидавів» (ІСОС), третю - для проведення криміналістичної експертизи тексту документа і шрифту друкарської машинки, на якій було виготовлено документ, з метою подальшого розшуку автора та виконавця «самвидаву». На оригіналі фахівці ОТУ поставили радіотехнічну мітку (РТМ) для відстеження подальшого руху «самвидаву». За даними «Кочека», «Беркут» мав намір через студентів з Братіслави, які стажувались у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, передати текст за кордон для публікації. Достатньо буде дати команду прикордонникам - вони дозиметри мають, прикордонники виявлять серед багажу «емісара» ³⁾, чи в якійсь схованці, документ, позначений РТМ, і він вже легалізованим шляхом повернеться до рук майора Бузини. Що далі з ним робити, він зорієнтується.

Читати «самвидав» майор Бузина часу не мав, тому що документ терміново потрібно було повертати «Кочеку», лише пробіг очима по діагоналі якусь сторінку: «… хоч обидва вони, і Карл ХІІ, і Іван Мазепа, зазнали нищівної поразки від москалів та декількох козацьких полків, які підтримали Петра, повернувши своїх коней у зворотньому скерунку, коли простували на заклик Івана Мазепи і при переході через Сейм, Десну і Дніпро побачили, як несе червона від крові вода п’ятнадцять тисяч зарізаних, забитих, замучених розбишаками князя Меньшикова жителів Батурина, того Меньшикова, який став князем «із грязі»… який підсунув Петрові свою обозну коханку Марту Скавронську і крутив ним, як хвіст собакою, до пори, до часу, поки докрутився, не врятувала його і колишня обозна коханка Марта Скавронська, що стала жінкою Петра - Катериною Першою;… як несе червона від крові вода п’ятнадцять тисяч зарізаних, забитих, замучених розбишаками князя Меньшикова жителів Батурина: від немовляти до сивого дідуся,… несе на плотах, як на одрах, загиблі родини усіх тих козаків, які покинули гетьманську столицю і пішли за Іваном Мазепою, несе подовж усієї України, від Києва і до Запорозької Січі, аж до самої Хортиці, де вони на віки вічнії один за одним зникали у вирі сивого Ненаситця, і, зауваживши, що на плотах серед мертвих поки що немає їхніх дітей, жінок, матерів і батьків, змушені були підкоритися московському цареві, не знати, чи від страху за полишених на поталу зайшлому північному нелюду своїх рідних, чи від усвідомлення невідворотности долі і Божої волі, а, може, витівок Анциболота, які той вершить кожного сьомого дня відпочинку Божого… але полтавська перемога московського царя не була поразкою України… бо ніхто ніколи не знав і не знає, де перемога і де поразка, адже найбільший тріюмф в остаточному підсумку може виявитися найбільшою невдачею, і навпаки, поразка може стати початком важкого і довгого шляху до жаданої перемоги, яка саме і розпочалась з виклику гетьмана України Івана Мазепи московському цареві Петрові Першому…», - і не заходячи до кабінету повернув «Втрачену волю» агенту «Кочеку», який цей час чекав його на Хрещатику у кав’ярні станції метрополітену.

9.2.

З почуттям певного задоволення повертався майор Бузина до свого кабінету, тримаючи під пахвою течку із зареєстрованими в секретаріаті агентурними повідомленнями «Кочека», «Ядвіґи», кандидата на «В» - «Б» та зробленими в ОТУ фотокопіями «самвидаву» - своїм добутком, який свідчив, що день пройшов недурно, позаяк найголовніше для кожного оперативного працівника - це отримання інформації, тому що тільки з інформації починається справжня оперативна робота, а інформацію можна отримати лише в тому випадку, коли є надійний і працьовитий агентурний апарат, націлений на виконання поставлених перед ним завдань, до того ж треба добряче побігати містом, щоб здибатись з потрібним «джерелом» та отримати бажану здобич, мовою тперів - «шкурку», бо відомо, що тпера, як і вовка, ноги годують.