Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Звідки ти знаєш такі подробиці? - Майор Бузина був геть збентежений розповіддю капітана Сороки.

- Левко Нежердецький мені розказав, у присутності Миколи Майоренка. Він дізнався своїми каналами у хлопців з Львівського УКДБ. Міліція включила дані про пригоду в ресторані «Інтурист» у своє добове зведення, начальник Львівського управління КДБ генерал Полудень прочитав і дав шифротелеграму в 5-е управління.

- Паки, щось наплутав генерал Полудень, - продовжував сумніватися майор Бузина. - Давно відомо, що у нього в голові таргани бігають.

- Полудень не переплутав, він доповів про подію у львівському ресторані «Інтурист», як було написано у міліцейському зведенні. Про те, що «Растопчатов» є майором Бочонкіним, він не знав. Генерал Свєтков учора увечері був на явці, сьогодні зранку нікого не приймав, потім пішов на колегію, тому він теж нічого про подію у Львові не знав. Це вже потім хтось із Львова подзвонив Довбачеві і сказав, посилаючись на шифровку, що насправді марш танкістів у ресторані «Інтурист» співав не сталінградець Растопчатов, а наш Бочонкін. Полковник Бердиш розписав шифровку в «розшуковий» відділ для встановлення «Растопчатова» та інформування про його поведінку у Львові Волгоградське управління КДБ як терориста. Довбач забрав шифровку і доповів про подію в Управління кадрів, Рябовол - Федорчуку. Голова дав вказівку розібратись з Бочонкіним на парткомі.

- Ти ба, які дива тут зчинились, поки я їздив у Москву разом з Федорчуком! - Майорові Бузині було жаль майора Бочонкіна, хоч він був і кацап, та не зовсім затятий, - так вважав Олексій Григорович, - втім, він не любив усіх москалів та кацапів майже без вийнятку.

- Так-так. Повернувшись з колегії, Філофей Алфейович разом з Довбачем провів попередню співбесіду з Бочонкіним.

- Ну і що розказав Бочонкін? - стурбовано перепитав майор Бузина.

- Філофей Алфейович викликає Бочонкіна і питає його в присутності Довбача: «Розкажіть, товаришу Бочонкін, що ви натворили у відрядженні?»

Ваня, начебто ні про що не здогадуючись, каже: «Доповідаю, товаришу генерал. За час відрядження відповідно до затвердженого полковником Прокловим плану вивчив вісім справ оперативного обліку, провів три контрольні зустрічі з агентурою, дав практичні рекомендації щодо посилення агентурно-оперативної роботи в середовищі з числа єврейських націоналістів і сіоністів у місті та області, виявлення ульпанів та інших форм прикриття сіоністської діяльності».

Філофей Алфейович йому питання в лоб: «Ви і в міському витверезнику зустрічалися з агентурою із середовища єврейських націоналістів і сіоністів?»

«Подібні хитромудрі легенди шифрування здибанок з агентурою із середовища єврейських націоналістів і сіоністів я ще ніколи у своєму житті не використовував. Хоча ідея може мати інтерес, товаришу генерал», - відповідає Бочонкін та ще й з вивертом.

В цей час двері парткому з гуркотом відчинились, звідти вискочив скуйовджений майор Бочонкін і з швидкістю метеора побіг до свого кабінету, не звернувши уваги на капітана Сороку і майора Бузину. Через тридцять секунд він з тією ж швидкістю повернувся і знову скочив у партком.

- О, бачиш, як забігав, - задоволено констатував капітан Сорока. - На співбесіді він теж викручувався. Філофей Алфейович у відповідь на таку його поведінку каже Довбачу: «Ну, якщо товариш майор Бочонкін щиросердо не зізнається і продовжує крутить, готуйте партком і загальні партійні збори Управління, будемо його виключати з лав КПРС сьогодні. До завтра тягнути не станемо, завтра у нас нові проблеми можуть виникнути, ще один кандидат дозрів». Хто той «кандидат», промовчав. Ти не знаєш?

- Та звідки я можу знати, якщо цілий тиждень мене тут не було і увесь день працюю у місті з кандидатами на вербування та агентурою, - відповів здивовано майор Бузина.

Втім, щось таке підозріливе шпигнуло в його мозок: «Треба бути насторожі, недарма ж мої конспекти інспекція затребувала для перевірки, як мене проінформував майор Забара, а у Михайла Йосиповича джерела скрізь надійні». В бездоганності своїх конспектів Олексій Григорович був упевнений на всі сто відсотків, тому знаку не подав, що має якісь версії щодо чергового «кандидата» на партійний суд, який за версією генерала Свєткова мав відбутися вже завтра, бо не виключалось, що тим «кандидатом» міг бути і він, і продовжував уважну слухати розповідь капітана Сороки.

- «Кальоним желєзом будєм вижігать малєйшіє проявлєнія разгільдяйства і пьянства в нашєм здоровом коллєктівє!» - каже Філофей Алфейович, - продовжував з явним задоволенням розповідати капітан Сорока. - Бачиш, як забігав Бочонкін. Хай побігає, а увечері він покладе партквиток на стіл, якщо навіть на парткомі чи на зборах і покається. Філофей Алфейович йому не простить за те, що той зачинив його минулого тижня в туалеті на нашому поверсі. А ще Ваня Бочонкін має догану по службовій лінії за те, що обміняв вилучений у якогось київського сіоніста Талмуд на трилітровий бутель самогону у такого ж сіоніста-єврея. Для Бочонкіна - по зав’язку для того, щоб вилетіти з лав КПРС і органів, все йому пригадається.

Майор Бузина ні про туалет, ні про Талмуд геть нічого не знав.

Не знав він і про пригоду, яка сталася з Бочонкіним у витверезнику та ще й у Львові, коли він достеменно знав, що майор Бочонкін їздив у відрядження до Ворошиловграда, а не у Львівське управління, саме тоді, коли він перебував у Москві, до того ж Бочонкін повернувся раніше.

- Петре, ти щось знову плутаєш. Майор Бочонкін їздив не до Львова, а у Ворошиловград, він мені учора розказував. Я ще у нього запитував, як місцеві євреї вимовляють «Ворошиловград». Іван відповів, що по-різному, залежно від рівня асиміляції.

- Як не у Львів? Левко Нежердецький мені розказав, що п’яного Бочонкіна затримали у Львові. Він спеціально крутить, щоб заплутати сліди. Нічого, на парткомі зізнається, якщо захоче відбутися по мінімуму суворою доганою, а не виключенням із членів КПРС, хоча правдиве зізнання йому вже не допоможе. Тобі може підтвердити про факт перебування Бочонкіна у львівському витверезнику Микола Майоренко, запитай у нього. Він дуже переживає за Бочонкіна, позаяк на волейболі навчив Бочонкіна накидати йому паси. А якщо Бочонкіна виключать з партії, то «автоматом» погонять і з органів КДБ, і Майоренко втратить «розпаса».

- Левко Нежердецький, певно, зацікавлений, щоб Микола Майоренко втратив такого розпасника, - погодився майор Бузина. - Мишко Глюк теж може накидати м’яч, - згадав він.

- Та не так вправно, як Бочонкін, - заперечив Сорока. - Філофей Алфейович після бесіди з Іваном викликав Левка і в присутності Довбача сказав: «Ви - відповідальний по лінії парткому за дисципліну чекістів-комуністів Управління у позаслужбовий час та їхній здоровий спосіб життя. Товариш Бочонкін потрапив у витверезник, своєї ганебної поведінки не засудив. Довбач рекомендує, щоб ви взяли участь в засіданні парткому, на якому ми будемо виключати Бочонкіна з партії. Ви повинні виступити і засудити. Товариш Довбач розкаже, що вам треба буде говорити. Мнєніє коллєктіва! Кальоним жєлєзом!» «Втямив, товаришу генерал, - відповідає Левко, - розпеченим залізом і тільки так! Малєйшіє проявлєнія! Сполом із віце-полковником Довбачем! Мнєніє коллєктіва!» Він на парткомі ще потовчеться по Бочонкіну.

Майор Бузина стенув плечима, ще раз прочитав оголошення і вирішив запитати про подію у капітана Майоренка.

9.3.

Оперуповноважений 4-го («клерикального») відділу 5-го управління КДБ УРСР капітан Майоренко сидів у своєму кабінеті.

Перед ним на стіні висів портрет Михайла Суслова, а на сейфі стояло бронзове погруддя Фелікса Дзержинського. На шиї Фелікс Едмундович тримав вимпел товариства «Динамо» за перемогу, здобуту командою 5-го управління на змаганнях з волейболу серед команд Центрального апарату КДБ УРСР, який команді 5-го управління вручили разом з погруддям Фелікса Едмундовича.

Капітан Майоренко попивав чай і з зосередженим обличчям читав Біблію, видруковану зарубіжною релігійною організацією «Християнська місія» у видавництві «Думки про віру». Біблію капітанові Майоренку надав у тимчасове користування його колега по відділу старший лейтенант Єрмолаєнко, який займався агентурно-оперативною діяльністю в середовищі віруючих протестантських церков і нелегальних сектантів. Біблію, яку читав капітан Майоренко, було конфісковано в іноземця українського походження, підозрюваного у причетності до закордонних релігійно-підривних центрів, який під виглядом туриста в’їхав в СРСР через Чопський прикордонний пункт. Іноземець під час прикордонного контролю намагався довести, що Біблія йому потрібна тричі на день для власного читання, проте не зміг пояснити, навіщо він ввозить в Радянський Союз аж п’ять примірників тієї ідеологічної отрути, чим підтвердив підозри, що в СРСР він приїхав як емісар закордонного релігійно-підривного центру «Християнська місія», у зв’язку з чим його було попереджено про недопустимість в’їзду в СРСР для проведення ідеологічно шкідливої діяльності, уся п’ять примірників Біблії було конфісковано, а їхнього власника видворено з СРСР із забороною в’їзду на п’ять років.

Капітан Майоренко відірвався від читання і зрадів, коли побачив в дверях майора Бузину:

- Олексію Григоровичу, заходь! Ти лиш послухай, що тут написано!

- Слава Ісусу Христу! - привітався майор Бузина, побачивши в руках у капітана Майоренка Біблію.