Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

«Хто ж це - Андропов чи Щербицький пропонує мене на місце голови КДБ СРСР?»

Федорчук побуряковів, як Спаська вежа.

Брежнєв поглянув на Федорчука зіниця в зіницю.

Щось таке промайнуло в його очах, ніби зблиск променя від крижинки, і Федорчук сказав:

- Та що ви, Леоніде Іллічу, з вашим здоров’ям ще можна років двадцять, як мінімум, керувати країною, ви ж козак ще ого-го!

- Ні-ні, - махнув рукою Брежнєв, - пора. Ти історію партії добре знаєш?

- Аякже, і короткий курс - Сталіна, і повний - ваш, Леоніде Іллічу. «От я дурень! - знічено подумав Федорчук. - Чому сказав - «двадцять»? Може образитись, що мало».

- Те-е-ек, мій-мій. - Брежнєв уважно глянув на Федорчука. - Тоді мусиш знати, що Сталін на ХІХ-му зїзді партії відмовився від посади Генерального секретаря. Сталін був мудрим чоловіком. Якби не Берія, то він би ще довго жив.

Бесіду перервала медсестра, яка без дозволу зайшла в кабінет, сказала, що в Леоніда Ілліча починаються лікувальні процедури, пройшла в кімнату відпочинку і увімкнула там магнітофон.

Федорчук музику впізнав - «Турецький марш» Моцарта 4).

Леонід Ілліч розвів руками: «Медицина, слухатись треба».

Федорчук полишив кабінет, головне він доповів, поряд з цим звернув увагу, що медсестра має забагато впливу на Генсека і почувається в кремлівському кабінеті як хазяйка. Генсек помітно постарів, стає неадекватним, чутки доходять, у чому він і сам переконався. Певне, справді уже шукає собі заміну поки ще при розумі, а крім Щербицького нікого іншого немає і бути не може, і ніхто інший спокійну старість Брежнєву не забезпечить. Щербицький мовчить, зараз йому відставка Брежнєва невигідна, ще недостатній авторитет в Союзі має, і за кордоном практично його ніхто не знає, треба, щоб з’їздив у Париж чи Америку. Та й від інфарктів він не відійшов, пише, як старий і немічний дід, великими і тремтячими літерами. По резолюціях видно: порушення координації рухів при письмі, тремор.

«Без мене Щербицький у Москві і кроку не зробить, а на своє місце Леонід Ілліч, без сумніву, запропонує Щербиицького», - подумав Федорчук і вийшов з кабінету Брежнєва під «Турецький марш» Моцарта.

Десь глибоко в голові у нього все ж залишились, як дві колючки, ті два коротких погляди, які кинув на нього з-під густих брів Генсек на початку і в кінці зустрічі, коли медсестра увімкнула Моцарта.

Федорчук хвильку постояв у тамбурі дверей, послухав бадьорий марш Моцарта, який линув з кабінету Генсека, - музика заспокоїла, він набрав повні легені повітря, відчинив другі двері і, боком, як і заходив, хоч двері можна було і ширше відчинити, вийшов із кабінету Брежнєва.

Секретар Генсека, полковник з 9-го управління КДБ СРСР у цивільному сидів за столом і знічев’я перегортав газету «Правда».

«Щасливої дороги», - проказав він Федорчукові, не повертаючи голови.

«До побачення», - відповів Федорчук і подумав: «Скоро я тебе, блядь, навчу дисципліни. Будеш до стелі підскакувати, коли мене побачиш, мудило. Зроблю тобі «щасливу дорогу» кудись на Соловки!» - І боком вийшов із приймальні в коридор.

8.2.

Марія Василівна відключилась, Федорчук ще трохи потримав трубку ВЧ-апарату біля вуха, у якій після відбою залунали короткі гудки, проте не такі, як у звичайного телефона - пі-пі-пі, а з переливами, як у солов’я: тірлі-тірлі-тірлі-та.

В кабінеті він був один і не клав трубки на важелі, продовжуючи притискувати її до вуха і слухати приємну музику шифрованої системи урядового зв’язку.

Зненацька у нього в голові, чи десь в іншому місці, переливчасті звуки урядового телефону перетворились в мелодію, яку колись він, вже давно, почув в Австрії, коли після війни після «СМЕРШУ» служив у Відні в Особливому відділі військової контррозвідки, здається, на концерті, який давали для окупаційних військ австрійські музиканти, а вчора ту музику впізнав у кабінеті Генсека. Тоді, у Відні, майже весь концерт він пронудьгував, лише звернув увагу на одну мелодію, яка видалась йому приємною, запитав дружину, що то за музика, дружина сказала: «Турецький марш» Моцарта, і запам’ятав мелодію: «Тірлі-тірлі-тірлі-тірлі-тірлі-тірлі-тірлі-та». Опісля він кілька разів чув її по радіо, вона приємно нагадувала йому про Відень, але не скільки про Відень, стільки про той момент, з якого розпочався його розгонистий кар’єрний злет, оскільки майже другодні, чи трохи пізніше, він отримав призначення начальника Управління особливих відділів Північного групування радянських військ у Східній Німеччині.

Федорчук обережно поклав рурку на важелі апарата, музика припинилась, і він натиснув на кнопку виклику свого ад’ютанта.

В отворі дверей з’явилась голова капітана Дзеньзібара.

Федорчук махнув рукою:

- Хай заходять.

Члени колегії знову розсілися по своїх місцях, Федорчук хвильку помовчав, повертаючись з Відня, Берліна і Москви до свого кабінету у Києві. Багнистими очима подивився на Свєткова, потім на Рябовола, подумав: «Сьогодні загострювати ситуацію недоцільно, навіщо перед засіданням Політбюро зайві проблеми?» - і сказав:

- Взагалі-то ви, Рябоволе і Свєтков, занадто круто ставите питання, тессезеть. Ну, надів чоловік вишиту сорочку, тессезеть, ну й що? Де, в Статуті чи в інших нормативних актах КДБ СРСР записано, що оперативному працівникові забороняється, тессезеть, коли він у цивільному, носити українську національну одежу і що червоно-чорний колір символізує бандерівський прапор? Це ж тільки ми знаємо, та ще - бандерівці, зовнішні і внутрішні, ті, що воювали в УПА, знають. Скільки їх залишилось в республіці? Окремий облік є?

- Кожний бандерівець облікований згідно з інструкцією про оперативний облік, - відповів Свєтков.

- Мало. Створити окремі списки з усієї республіки, взяти на облік не тільки учасників, але й їхні зв’язки, дітей, онуків, на кожного завести КНД ⁵⁾. Щоб жодний бандерівець чи пособник, тессезеть, не залишався поза увагою наших органів. Четвертак хай підготує розпорядження для всіх органів на місцях і доповість про хід роботи на колегії. Це буде наша база для остаточного розгрому українського націоналізму і повного його викорінення, тессезеть. Але робити все треба поступово, не порушуючи, тессезеть, соціалістичної законності і не нагнітаючи обстановки, щоб у когось не виникла думка, що український буржуазний націоналізм має в радянському середовищі занадто міцні позиції. Шум нам не потрібен. От і питання про виключення майора Бузини з лав КПРС може дійти до ЦК Компартії України, там нас можуть запитати: «Як же ви боритесь з українським буржуазним націоналізмом, якщо ваші працівники, тессезеть, ходять у вишиванках, як артисти хору Верьовки чи ансамблю Вірського, і ви за це їх караєте в партійному і службовому порядку?» Навіщо привертати зайву увагу, тессезеть? Можливо, майор Бузина і не пов’язував носіння сорочки з демонстрацією бандерівщини і пропагандою ОУН-УПА та петлюрівщини? Він же не шаровари надів, хоча і в шароварах не забороняється, тессезеть, танцювать. То що ж, у вишиванці і шароварах ми повинні відсилати його до бандерівців у Карпати чи до дисидентів у мордовські табори? Як відомо, у нас культура змістом комуністична, а формою - національна, тессезеть. Хочеш у вишиванці і шароварах танцювати - будь ласка, бажаєш на трембіті грати - ми не вправі забороняти, тессезеть. Соціалістичну законність після арешту Берія завдяки мудрій політиці нашої партії відновлено, ми не маємо права перегинати палку. Чи не так, Степане Нестровичу?