Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Почнемо позачергове засідання колегії КДБ УРСР у цьому складі, оскільки питання, яке ми будемо розглядати, вузьке, - сідаючи на чолі столу для засідань і посковзом оглянувши присутніх, проказав Федорчук. У руку за сталою звичкою він взяв олівець. - Сьогоднішнє засідання, тессезеть, не стосується до «особістів» і прикордонників. Обговоримо питання про стан службової дисципліни і дотримання соціалістичної законності у 5-му управлінні КДБ УРСР та заходи щодо його покращення. Підставою і приводом для проведення позачергового засідання колегії стали виявлені за останній час серйозні, тессезеть, порушення з боку представників оперативного і керівного складу Управління, а також недоробки та події, не звертати уваги на які, тессезеть, ми не маємо права. Обійдемось без стенографістки, Степан Несторович запише і з начальником інспекції складе протокол, якщо приймемо рішення, тессезеть. Поки що будемо розбиратися, для чого ми, тессезеть, і зібралися в такому складі. Починайте, Рябоволе, тільки стисло: підмет, присудок і далі, - звернувся він, не дивлячись, до свого заступника з кадрової роботи генерала Рябовола.

Генерал Свєтков спокійно поглянув на Рябовола.

До такого початку він був готовий. Недоробки завжди були і будуть, треба тільки їх визнати без суперечок, взяти вину на себе і запевнити, що надалі подібного ніколи не повториться.

- Стисло, Віталію Васильовичу, - розпочав свою доповідь генерал Рябовіл. - Значить, так. Впродовж останніх днів у 5-му управлінні сталося кілька надзвичайних подій, одна за одною, що дає підстави зробити висновок про те, що порушення службової і партійної дисципліни з боку оперативного і керівного складу увійшло в систему. Це вже не окремий випадок чи якийсь збіг, а закономірність, на жаль!

- Рябоволе, я ж попередив: підмет, присудок. Висновки, тессезеть, потім зробимо. І кому доведеться жаліти - теж.

Не піднімаючи голови, Федорчук постукав олівцем по столішниці, серце генерала Свєткова стислося: «Щось серйозне затівається - «надзвичайні події» з боку оперативного і керівного складу… Чи накручує Рябовіл? Які події? Бузина у джинсах? Яка ж то подія і закономірність?»

- Єсть, Віталію Васильовичу: підмет, присудок. Перше. Значить, як доповів мені секретар парткому 5-го управління товариш Довбач, старший оперуповноважений 5-го відділу 5-го управління майор Бочонкін, перебуваючи у службовому відрядженні…

- А не службові відрядження є? - перебив Рябовола Федорчук.

- Нема, - здивувався Рябовіл.

- Так і кажіть: у від-ряд-жен-ні.

- Єсть, Віталію Васильовичу. Старший оперуповноважений 5-го відділу 5-го управління майор Бочонкін, перебуваючи, значить, у відрядженні у місті Львові, увечері зайнявся зловживанням спиртними напоями, у нетверезому стані в ресторані готелю «Інтурист» співав марш совєтських танкістів «Броня крєпка і танкі наші бистри», вживав нецензурних слів і з сексуальними домаганнями чіплявся до осіб протилежної статі.

- Добре, що хоч не до своєї статі, - криво посміхнувся Федорчук. - Гусар… Це той Бочонкін, який, наскільки я пригадую, зачинив у туалеті свого начальника Управління з невідомою метою?

- Так, Віталію Васильовичу, чіплявся до жінок, намагаючись затягти їх у туалет, а потім у свій номер. В залі ресторану за цією ганебною подією зацікавлено спостерігала група туристів українського походження з Канади.

- Без епітетів, Рябоволе. Епітетів хай вживають віршописці. Ми ж не поети. А-а, товариш Свєтков пише вірші! То хай він у своїх віршах вживає епітетів.

«Товариш Андропов теж пише вірші», - подумки нагадав Свєтков.

- Ми ж повинні говорити мовою, тессезеть, статутів, кримінального, кримінально-процесуального і морального кодексів будівника комунізму. І так ясно, що подія ганебна. - Федорчук стукнув олівцем. - Те, що майор Бочонкін співав марш совєтських танкістов «Броня крєпка і танкі наші бистри» не великий переступ, тессезеть, текст не заборонений. Лише треба знати, де, коли і при яких обставинах можна співати пісні про танкістів чи льотчиків. А Бочонкін не знає.

- Ганебна, Віталію Васильовичу, злісне порушення статутів і морального кодексу, якщо говорити мовою кримінального і кримінально-процесуального кодексів. Швейцар змушений був викликати наряд міліції, який доставив майора Бочонкіна у витверезник. Вранці майор Бочонкін при складанні протоколу заявив міліції, що він - мешканець міста-героя Сталінграда на прізвище Растопчатов. Тобто приховав справжнє своє прізвище і місце проживання, значить. Документів при собі він не мав. Заплативши штраф, покинув приміщення витверезника. Дана подія зафіксована в щоденному міліцейському зведенні, і начальник Львівського управління генерал-майор Полудень повідомив про неї шифртелеграмою 5-е управління.

- Свєтков, ти розібрався?

Генерал Свєтков підскочив:

- Товаришу голово, я читав шифротелеграму генерала Полудня. В документі генерала Полудня про Бочонкіна нічого не мовиться. Там йдеться про жителя міста-героя Сталінград Растопчатова, який співав пісні про Сталіна в ресторані «Інтурист» зі сцени і налякав канадців. Канадці подумали, зі слів товариша Полудня, що Політбюро ЦК КПРС вирішило ввести танки у Львів. Зараз розберусь. Я розписав документ на відділ Темниченка для встановлення громадянина Растопчатова шляхом інформування УКДБ СРСР по Сталінгр… по Волгоградській області.

- Сядь, - показав олівцем на стілець Федорчук. - Відділ Темниченка до події у Львові відношення не має. Довбач вже розбирається. Чи не так, Рябоволе?

- Так, Віталію Васильовичу, розбирається і готує партком. Персональна справа комуніста Бочонкіна, він же Растопчатов.

- Партком провести сьогодні, зразу ж після колегії. Далі, Рябоволе.

- Друге. За даними того ж секретаря парткому 5-го управління підполковника Довбача, значить, старший оперуповноважений 1-го відділу 5-го управління майор Бузина постійно серед оточення допускає ідеологічно шкідливі вислови, заявляє, що Емський указ царя Олександра Другого до цього часу буцімто не відмінено. До того ж схвалює вбивство царя-визволителя, здійснене правнучкою останнього українського гетьмана Кирила Розумовського Софією Перовською, однієї з керівників підпільної терористичної організації «Народна воля», значить, виступає за відновлення забороненої цим указом газети «Кієвскій Тєлєграф», яка була притулком різного роду націоналістичних елементів, у тому числі автора антирадянського гімну «Ще не вмерла Україна» Чубинського українською мовою. Цей перевертень вважає, послухайте-но, що він пропагує: мовляв, тільки спільність мови, і тільки, може бути ознакою нації, ігноруючи рішення з’їздів КПРС про створення нової історичної спільності - радянського народу. Продовжуючи розповсюджувати свої ідеологічно шкідливі погляди, значить, майор Бузина підтримує конспіративні контакти із звільненим з органів КДБ за підозрою у сприянні нацелементам капітаном у запасі Іллєнком, а сьогодні демонстративно з’явився на службі у вишитій червоними і чорними нитками українській сорочці і, грубо кажучи, демонстративно ходив у цьому уборі коридорами і кабінетами КДБ.

- Хвилинку, - Федорчук перевів погляд на генерала Свєткова. - Те-е-ек, товаришу Свєтков, скажіть, будь ласка, членам колегії, що означає червоно-чорний колір?

Генерал Свєтков похолов:

- Доповідаю, товаришу голово… Бандерівський червоно-чорний прапор ОУН-УПА.

- Як це розуміти, товаришу Свєтков? Ваші працівники, які повинні боротися з усякими проявами українського буржуазного націоналізму у якій би там не було формі, з’являються на службі, тессезеть, у бандерівській формі періоду ОУН-УПА?

- Берієвщина! Бандерівщина і беріївщина! - обурливо вигукнув Степан Несторович Муха. - Це Берія хотів з органів державної безпеки на Україні зробити загони бандерівців, щоб заарештувати членів ЦК КПУ і повалити радянську владу у Києві. Мєшик і Мільштейн ходили тут у вишиванках з закоченими рукавами, поки їх не заарештували разом з Берія!

Свєтков нахилив голову.