Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Повністю згоден з вами, товаришу голово. - Свєтков поклав руку на груди, відсмикнув, стис в кулак і припечатав ним свій щоденник. - Вони мене вже допекли, Бочонкін і Бузина. Щодо них сигнали вже поступали. Товариш Рябовіл трохи неправильно інформує вас, товаришу голово, про те, що керівництво управління не реагує на прояви з боку Бочонкіна і Бузини. Майора Бузину ми включили до списку «емендеспистів» і передали інформацію в Управління кадрів, інспекцію та 6-й відділ КДБ УРСР. Начальник відділу полковник Кондратьєв доповів, що на Бузину буде заведено справу-формуляр під кодовою назвою «Мюллєр». Майор Бочонкін після його проявів у львівському витверезнику автоматично потрапить у список «ендеспистів». Матеріали зі Львова ми теж передамо полковнику Кондратьєву і в Управління кадрів для вирішення питання. Я вважаю, що Бочонкіна і Бузину треба викликати на партком, пропісочити, винести по суворій догані з занесенням і вийти в Управління кадрів з клопотанням про їхнє відкомандирування у периферійний орган на перевиховання. Подалі від Києва, наприклад, у Турку Львівської області, у найдальший районний відділ, чи мордовські табори для роботи з ув’язненими. Турка далеко від Львова і Києва, а Мордовія ще далі, я знаю, бо там народився і почав свою службу в органах МГБ. Щоб розпеченим залізом випалити це вогнище п’янства і бузинівщини у 5-му управлінні. Це ще залишки Каллаша тут димлять. Чи, взагалі, виключити обох з членів партії і вигнати з органів, щоб не допустити помилку, як це сталось по відношенню до колишнього працівника 5-го управління перевертня Іллєнка. Це ж Бузина одягнув бандерівську вишиванку після зустрічі з Іллєнком!

Відчинилися двері кабінету і в отворі з’явилась голова ад’ютанта Федорчука капітана Дзеньзібара:

- Віталію Васильовичу, доповідає підполковник Яковенко з Управління кадрів. Осіб з прізвищами «Махно» і «Петлюра» серед особового складу КДБ УРСР та його органах на місцях немає. В Запорізькому управлінні КДБ при прийомі на службу кандидатові на прізвище Махнорило порадили його змінити, і він став Задунайським.

- Прийняли?

- Так точно! Характеризується позитивно, вже капітан. Начальник відділення по боротьбі з українським буржуазним націоналізмом.

- Добре, йди.

Двері кабінету зачинились.

- В Турку чи в Мордовію, кажеш? - звернувся Федорчук до генерала Свєткова. - Те-е-ек… Про Каллаша і Іллєнка ти слушно сказав. Але Турка і Мордовія не ґумові…

Федорчук поміркував, двері кабінету відчинилися і в отворі дверей знову з’явилась голова капітана Дзеньзібара:

- Віталію Васильовичу, по урядовому дзвонить Марія Василівна з оргвідділу ЦК.

- Марія Василівна? - Федорчук зробив жест рукою, щоб усі члени колегії полишили кабінет, підійшов до столика з телефонними апаратами, підняв рурку урядового зв’язку і проказав:

- Федорчук на проводі.

- Віталію Васильовичу, - залунав у слухавці приємний голос інструктора Організаційно-партійного відділу ЦК Компартії України Марії Василівни, - («Чого я її раніше не трахнув? - остерігався, що вона працює в ЦК? Так вона така баба, що вміє тримати язик за зубами. Може, спробувати на прощання?» - кинув гадку Федорчук, - чи ще рано думати про Москву? Тоді й поготів треба її трахнути!), - хочу вас повідомити, - вібрував у трубці приємний голос Марії Василівни, - що післязавтра відбудеться засідання Політбюро ЦК КПУ. Я хотіла вас ще зранку попередити. Але ви, як сказав капітан Дзеньзібар, були у Москві і тільки щойно повернулись.

- Спасибі, Маріє Василівно, усі матеріали на засідання у мене є, в тому числі доповідь завідувача оргвідділу товариша Стручкова «Про боротьбу з порушеннями партійної дисципліни членами КПРС при будівництві дач і садових будиночків». Ініціативу товариша Стручкова я цілком схвалюю. Власної дачі не маю, користуюсь державною. Буду, як завжди, вчасно, не хвилюйтесь, тессезеть. Своє слово по даному питанню скажу, матеріали знайдуться.

- Я не сумніваюсь, Віталію Васильовичу, в тому, що ви будете вчасно і з доповіддю товариша Стручкова ознайомлені. Але я хотіла вас попередити, що засідання Політбюро з цим порядком переноситься на п’ятницю, а післязавтра відбудеться його позачергове засідання.

- Цікаво! А який порядок денний позачергового засідання? - Федорчук вловив у голосі Марії Василівни натяк.

- Організаційне питання, Віталію Васильовичу.

- І прізвища в порядку денному є, тессезеть, яким чином буде вирішено організаційне питання, Маріє Василівно? («Таки трахну її перед Москвою», - вирішив Федорчук).

- Прізвищ немає, ніхто нічого не знає. Знаю лише, що «ВВ» ³⁾ дав розпорядження підготувати на вас і Степана Несторовича об’єктивки.

- Зрозумів. З мене коробка «Пташиного молока» і упаковка вашого улюбленого краснодарського чаю. Учора мені начальник Краснодарського крайового Управління КДБ літаком посилочку передав. І кілька пляшок коньячку «Кубань», п’ятизіркового, поклав. Продегустуєм, Маріє Василівно, тессезеть?

- О, ви, як завжди, дуже люб’язні, Віталію Васильовичу! Але коньячок після Політбюро… До зустрічі, Віталію Васильовичу.

Федорчук поклав слухавку і заплющив очі.

«Механізм запрацював», - майнула у нього приємна здогадка.

Щойно після засідання Колегії КДБ СРСР у Москві Федорчука несподівано запросив до свого кремлівського кабінету Леонід Ілліч Брежнєв, поцікавився обстановкою на Україні.

Він стисло доповів Генеральному про виконання його установок, розказав про «Сажотруса» і «Мазилу».

Леонід Ілліч слухав не досить уважно, дивився на рубінові зорі за вікном, потім сказав:

- Колись тут сидів Йосип Віссаріонович, - і запитав: - Чай будеш?

Федорчук відмовився.

Брежнєв, кахикаючи, поскаржився на здоров’я і раптом сказав, що він прийняв рішення піти у відставку:

- На своє місце я вже підібрав кандидатуру. Питання узгоджене, тільки мій наступник виставив умову, щоб головою КДБ СРСР було призначено тебе.