Одначе, як треба вирішувати, 1-й заступник голови КДБ УРСР сказати не встиг, тому що в шпарці дверей кабінету з’явилася голова капітана Дзеньзібара.
- Віталію Васильовичу, - звернувся він до Федорчука, - по урядовому дзвонить помічник «Першого» Рублевський.
Члени колегії піднялись, щоб вийти в приймальню, Федорчук показав: «Можете залишитись», - і підняв трубку:
- Федорчук на проводі.
- Добрий день, Віталію Васильовичу, це Рублевський вас потурбував.
- А, Костянтине Віталійовичу, добрий день, день добрий! Як поживає ваша дорогоцінна половина Василина Валеріївна? П’єси пише? «Кафедру» закінчує? А то мій начальник Управління генерал Свєтков каже, що немає нічого дивитися в наших театрах, такий поганий репертуар.
- А щт, у вас генерали цікавляться спектаклями? У порядку відпочинку, чи як?
- Та це в нас лише Свєтков такий театрал. У порядку відпочинку ходить на спектаклі, з вірною дружиною. Я слухаю вас, Костянтине Віталійовичу, що ви хотіли сказати?
- «Перший» попросив мене передати вам, що він вас чекає сьогодні о 19-й годині.
- Буду обов’язково.
Рублевський відключився, Федорчук заплющив очі, послухав переливи подібної до «Турецького маршу» Моцарта музики в трубці (тірлі-тірлі), сів і навпомацки завченим жестом поклав важку слухавку на важелі апарату урядового зв’язку. «Що ж скаже мені Володимир Васильович? - поворушив мізками. - Чому сам мені не подзвонив? Остерігається? Нічого, надамо йому сміливости». Мелодія зникла. Мовчки посидів кілька хвилин, розплющив очі, глянув на годинника над вхідними дверми кабінету і відтак зирнув на упрілого Свєткова, неначе побачив його уперше.
- Так-так, товаришу Свєтков, кіт із дому - миші в пляс? Не встиг голова виїхати у відрядження, як ви теж пустились в пляс?
Федорчук покрутив олівця, знову глянув на годинника, подумав: «По цьому козлові Свєткову питання спустимо на гальма, хай поки що посидить на гачку», - і вже без сталі у голосі продовжив:
- Втім, може, на перший раз ми простимо товариша Свєткова, товариші члени колегії? Почекаємо, як пройде тривога для працівників його Управління, і поки що не будемо робити із мухи козла… - Федорчук зиркнув на генерала Муху і поправився: -…із слона - козла-відбувайла. Оскільки це буде не зовсім вірно. По-перше, з оперативної і політичної точки зору. По-друге, ми не повинні йти на повідку у нашого ідеологічного противника. Мухи, тессезеть, мають лежати окремо, а шніцеля - окремо. Я думаю, що насправді ми маємо справу з ретельно спланованою і скоординованою при безпосередній участі Пугачової операцією, тессезеть, щодо дискредитації і наступної компрометації керівника республіканського підрозділу, що виконує надзвичайно важливе доручення нашої партії - тессезеть, бореться з ідеологічними диверсіями противника, і, по суті, вона сама є знаряддям ідеологічної диверсії, тессезеть. Це не перший випадок підривної діяльності з її боку, я вам скажу. Коли я був у Москві на останній колегії Комітету Союзу, начальник секретарітау КДБ СРСР товариш Крючков Володимир Олександроввич розповів мені, що аналогічна операція, тессезеть, була здійснена Пугачовою проти начальника 5-го управління КДБ СРСР товариша Бобкова, і яку не можна не розглядати як акт ідеологічної диверсії, оскільки вона була здійснена проти начальника ідеологічного Управління в системі органів державної безпеки СРСР, тессезеть. Бобков таким же чином пішов на концерт Пугачової, щоправда сидів у другому ряду, але також біля проходу. Квитки йому також передали із «Москонцерта», де кожний другий або сіоніст, або абстракціоніст, крім Йосифа Кобзона, тессезеть. І ось Пугачова, як і в нашому випадку, безпомильно знаходить в залі начальника 5-го управління КДБ Союзу, як і в нашому випадку витягає його на сцену, і він не дуже опирався, а потім веде за куліси в свою уборну. Різниця лише в тому, що у Бобкова стояв не десять хвилин, як у Свєткова, а цілих півгодини, тобто вона усамітнилася з Бобковим на тридцять хвилин, після чого ще примусила його під ручку танцювати козлом кадриль на сцені, називаючи Бобкова: «Мій Філіпок».
Федорчук заплющив очі, уявив, як Бобков танцює козлом кадриль на сцені, і захрюкав, що означало сміх. Бобкова Федорчук не любив за те, що той зизив під рафінованого інтелігента і великого філософа, до того ж ще й довго опирався створенню у 5-му управлінні КДБ СРСР відділення по українському буржуазному націоналізму.
Члени колегії КДБ України теж захрюкали.
Федорчук перестав хрюкати.
Обличчя його набуло серйозного вигляду.
Обличчя інших членів колегії теж стали суворими.
- Товариш Крючков мене попередив про наступні гастролі Пугачової у Києві і попросив проконтролювати, чи не з’явиться знову, уже в Києві, товариш Бобков інкоґніто і не станцює кадриль з Пугачовою під час її гастролей у Києві на сцені Жовтневого палацу культури. Генерал Рябовіл сьогодні перед засіданням колегії моїм розпорядженням дав команду заступникові начальника 5-го управління КДБ УРСР полковнику Бердишеві встановити, чи не було в залі під час концерту Пугачової чоловіка з прикметами - Рябовіл описав йому Бобкова, не називаючи його прізвища, чи не усамітнювався цей чоловік з Пугачовою і чи не танцював він потім з Пугачовою на сцені кадриль. Полковник Бердиш здійснив перевірку і підготував письмовий звіт. Рябоволе, зачитай рапорт полковника Бердиша.
Федорчук підсунув Рябоволові кілька друкованих аркушів, які лежали біля нього на столі текстом униз.
Генерал Рябовіл взяв друкований текст з вписаними від руки прізвищами.
- Так, одну секунду. - Рябовіл прокашлявся і почепив на носа окуляри в золотій оправі. - Читаю:
Таємно
Прим. № 1
Реєстр. № 342879
Заступнику голови КДБ УРСР
генерал-майору Рябоволові В. О.
Рапорт щодо обставин перебування артистки Алли Борисівни Пугачової в місті Києві (об’єкт «Сирена»)
Відповідно до наданих Вами прикмет чоловіка, що ймовірно міг бути присутнім у Київському Жовтневому палаці культури на концерті «Сирени», начальник відділення 1-го відділу 5-го управління КДБ СРСР підполковник Зарєєв Г. Г., відповідальний за оперативне забезпечення Мінкультури СРСР, телефонним зв’язком повідомив, що вірогідно ним є начальник 5-го управління КДБ СРСР генерал-лейтенант Бобков Ф. Д., який напередодні відвідав концерт «Сирени» у Москві, мав з нею 30-хвилинний контакт і станцював на сцені з нею танець кадриль. На концерті московської артистки «Сирени» в Києві генерал-лейтенант Бобков Ф. Д. присутнім не був, оскільки перед гастролями його особисто відвідала «Сирена» і подарувала йому щойно випущені три платівки-гіганти своїх пісень з автографом, і тепер генерал-лейтенант Бобков Ф. Д. слухає пісні «Сирени» у своєму кабінеті в Москві на площі ім. Дзержинського, Фелікса Едмундовича.