Гуляйполе: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Сашко тут же вголос передражнив Нестора:

— А як же! Ми такі: для нас мандат — і кришка! Тому, у кого немає мандата, — також кришка.

Іван трохи задовго шукав серед паперців на столі той мандат, а тому, коли подав його Махну, незадоволено пробубнів:

— Якась вшива цидулка, а скільки з нею клопоту.

Махно прочитав мандат і тут же:

— Що, кадетики, одержали і в Петрограді моє повідомлення телеграфом, що в Гуляйполі вся влада перейшла до повстанських загонів селян? — Махно недоброзичливо глянув на делегата.

— А як же! Одержали... Хай знають наших! — і Сашко кинув в огонь своє полінце.

— Тимчасовий уряд категорично протестує проти самоуправства! — відповів делегат. — Про владу та устрій у Росії мають вирішити майбутні Установчі збори, а не зграя селян якогось Гуляйполя.

Сашко таке зухвальство буржуя сприйняв так, наче хтось сипонув йому на ятріючу рану жменю солі:

— Що він белькоче, Несторе Івановичу?! Якогось Гуляйполя... Столиця нашої держави не Петроград, а Махноград! — і навіть наспівно продекламував:

— Так ми ж чітко написали, що не визнаємо продажного буржуазного Тимчасового уряду і закликаємо всіх до повстання проти вас. Хіба не зрозуміло? — пояснив Махно.

Нетреба знову втрутився у розмову. Він скорчив з себе Корейського й сказав:

— А ми закликаємо: "Усіх — в окопи! На війну до переможного кінця за матушку Росію!" — зняв з голови делегата циліндр, надягнув його собі й заспівав, пританцьовуючи:

Делегат був спокійний, хоч, видно було, як на його обличчі заїздили жовна.

— За такі дії ви будите відповідати перед нашим урядом, — сказав він, певно, звертаючись до Махна.

— Віддай йому голову... Щоб не виник міжнародний скандал.

Сашко зняв циліндр, довго видмухував його, а вже потім надягнув на голову делегату і, поточившись назад, розкланявся та ще й сказав:

— Ад'ю, буржю!

Змінив тон своєї дипломатії і Махно.

— Я бачив ваш уряд зі складеними на грудях руками! — сказав він підвищеним голосом.

— Несторе Івановичу, чого з ним вошкаємося? — встряв у розмову один з двох повстанців, які привели делегата до штабу. Давай його до глинища Карманова, там ще ями глибокі.

— Ой глибокі! Я заглядав у них. І дна в жодній не побачив. Летять у них трупи, наче в безодню, — розпатякався й інший повстанець.

Махно мов не почув пропозиції своїх підлеглих і розпорядився зовсім по-іншому:

— Негребецький! — покликав він чергового. — Поклади перед ним ручку, папір, постав каламарчик.

Черговий все це подав делегату, а Сашко дістав з шафи людський череп, на якому літерами було написано "Цар Микола Другий" і також поставив його на стіл перед гостем з Петрограда ще й пояснив:

— Для бадьорості духу.

...На тому Світі. Кінозал Всесвіту. Леніну дуже сподобалася остання витівка гуляйпільського сміхотворця. Ілліч вже вкотре штовхнув під бік Дзержинського й напівголосно сказав йому:

ЛЕНІН. Батенька, а цей хохол Махно далекоглядний... Вже тоді він передбачив, що ми, більшовики, розстріляємо Миколу Палкіна. Підкреслюю: ми, вірніше, я, не всякі там меншовики, анархісти, есери!... — Ленін збадьорився, у нього аж додалося життєдайної енергії. Сталіну, який сидів поряд, таке самозвеличення Ульянова не сподобалося, і він тут же на нього зреагував:

СТАЛІН(з сильний грузинський акцентом). Товаришу Ленін, хочу тобі нагадати, що вбити царя з царицею і навіть знищити усю буржуазію Росії — це ще не перемога соціалізму, а ось стерти у табірний порошок мільйони, вірніше, десятки мільйонів ворогів нашої партії і нашої радянської влади — це вже навіть побудова комунізму в одній, окремо взятій державі.

ЛЕНІН(не здавався). А шлях, вірний шлях до нашого однопартійного комунізму, хто вам підказав? Хто запропонував будувати концентраційні табори від Москви аж до Магадану? Я і тільки я... А хто вам наказував: "Розстрілювати, розстрілювати і ще раз — розстрілювати буржуазію, попів і всяке бараняче стовписько, щоб врятувати здобутки революції? Хто? Будьте чесними хоча б тут!