Ваш покірний слуга кіт: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Тільки професійні оповідачі кажуть «повідати». Від доповідача хотілося б почути вишуканіше слово, — перебив Мейтей.

— Якщо «повідати» недоречне слово, то як же тоді сказати? — трохи роздратовано спитав Канґецу.

— Незрозуміло, навіщо тут Мейтей — слухати чи заважати. Канґецу-кун, не зважайте на цього крикуна, — прийшов на допомогу господар.

— «Він, роздратований, повідав про вербу», — як завжди несподівано промовив Мейтей. Канґецу мимохіть пирснув.

— На підставі власних досліджень можу твердити, що страта через повішення в чистому вигляді описується в двадцять другій пісні «Одіссеї». А саме в строфі, де розповідається, як Телемах повісив дванадцять рабинь Пенелопи. Було б доречно прочитати цей уривок грецькою мовою, але я цього не робитиму, бо можуть подумати, що я хизуюся. Ви впевнитеся, що я кажу правду, якщо прочитаєте рядки чотириста шістдесят п’ятий — чотириста сімдесят третій.

— Грецьку мову, мабуть, краще опустити. Інакше це скидатиметься на хвастощі. Чи не так, Кусямі-кун?

— Я згоден, не треба вихвалятися, так буде благородніше, — поспішно підтримав Мейтея господар. Обидва вони не знали грецької мови.

— В такому разі я випущу цих кілька речень і повід… і розкажу далі. Спробуймо уявити собі, як тоді вішали. Тут могли існувати два способи. Перший полягав у тому, що Телемах з допомогою Євмея і Філойтія прив’язав один кінець мотузки до стовпа. Потім наробив на ній зашморгів, накинув їх на голови жінок і натягнув другий кінець…

— Образно кажучи, ті рабині висіли на мотузці як сорочки в європейській пральні.

— Саме так. Другий спосіб полягав ось у чому: як і першого разу один кінець мотузки прив’язували до стовпа, другий прикріплювали до стелі. До натягнутої мотузки прив’язували кілька інших, робили на них зашморги, встромляли туди голови жінок і в останню хвилину вибивали з-під їхніх ніг підставки.

— Образно кажучи, рабині висіли як круглі ліхтарики на мотузяній запоні перед порогом харчівні.

— Не можу судити, я ніколи не бачив круглих ліхтариків. Але якщо припустити, що вони існують, то ви маєте слушність… Так от, послуговуючись законам механіки спробуємо довести, що перший спосіб не здійсненний.

— Цікаво, — проказав Мейтей.

— Еге ж, — погодився й господар.

— Передусім припустимо, що жінки висіли на однаковій відстані одна від одної. Далі вважатимемо, що мотузка між двома жінками, які висять найнижче, паралельна до земної поверхні. Нехай α(1), α(2)… α(6) — кути, утворювані мотузкою і горизонталлю, Т(1), Т(2)…. Т(6) — сили, що діють на кожний відрізок мотузки. Через Т = Х позначимо силу, прикладену до найнижчої частини мотузки. Запам’ятайте, W — вага жінки. Вам зрозуміло?

Мейтей з господарем перезирнулися.

— Загалом зрозуміло.

Однак оте «загалом» було сказано довільно і аж ніяк не означало, що з ним погодяться інші слухачі.

— Отож на підставі відомих вам принципів рівноваги для багатокутників одержуємо таких дванадцять рівнянь:

Т(1)COSα(l) = Т(2)COSα(2),

Т(2)COSα(2 )= Т(3)COSα(3)…

- Може, досить тих рівнянь? — урвав його господар.

- Але ж відповідь ґрунтується саме на них.

Канґецу-кун розгубився. Мейтей теж збентежився.

- Якщо й справді так, — мовив він, — то, може, вернемося до них пізніше?

— Без формул моє дослідження з механіки не варте й щербатого шеляга. Я ж стільки працював!…

— Ти без вагань викидай ті формули, — спокійно порадив господар.

— Ну що ж, нехай буде по-вашому. Хоч мені й жаль.

— Так буде краще, — Мейтей аж заплескав у долоні. — Перейдемо тепер до Англії. Згадка про «ґалґа», тобто шибеницю, в поемі «Беовульф» [82] дозволяє вважати, що страта через повішення була запроваджена саме в ту епоху. Якщо злочинець випадково не вмирав на шибениці, - пише Блекстон [83], - то його вішали вдруге. Але дивна річ — в поемі «Видіння про Петра Плугатара» [84] є така фраза: «Хоч би який був лиходій, нема закону, щоб вішати його двічі». Невідомо, кому з них вірити, але існує чимало прикладів, коли через недбальство ката, злочинець не міг умерти відразу. Тисяча сімсот вісімдесят шостого року вішали знаменитого лиходія Фіцджеральда. Однак чисто випадково, коли з-під нього вибили підставку, мотузка ввірвалася. Повторили спочатку — цього разу мотузка виявилась задовгою, ноги злочинця досягли землі і він знову залишився живим. І тільки за третім заходом, уже з допомогою глядачів, кажуть, вдалося його спровадити на той світ.

— Ого! — пожвавішав Мейтей.

[82] «Беовульф» — англосаксонська епічна поема, в основу якої покладено перекази про врятування Данії від страшного дракона

[83] Вільям Блекстон (1723–1780) — англійський юрист, автор «Коментарів до англійських законів»

[84] «Видіння про Петра Плугатара» (1362) — алегорична поема англійського поета Вільяма Ленґоенда (1330–1400?)