Ваш покірний слуга кіт: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Чоловік, здається, просив ласкавого пана Макіяму потурбуватися про майбутнє нашої доньки…

— Та невже?

Цього разу здивувався навіть Мейтей, вражений такою несподіванкою.

- Правду кажучи, чимало хто сватався до неї, але ж наша родина займає поважне становище у суспільстві, тож нам не личить віддавати доньку за першого-ліпшого.

- Цілком слушно, — оговтавшись, погодився Мейтей.

— Ось чому я і прийшла, — знову самовпевнено звернулася Ханако до господаря. — Кажуть, до вас учащає такий собі Мідзусіма Канґецу. Власне, що це за один?

— А навіщо вам? — неприязно спитав господар.

«Мабуть, це пов’язано з одруженням доньки і їй кортить усе про нього взнати», — здогадався Мейтей.

— Було б добре, якби ви мені розповіли про нього.

— Отже, ви хочете видати доньку за Канґецу, — почав було господар, але Ханако його урвала.

— Хто каже, що хочемо? Нічого не станеться, якщо він з нею і не одружиться. У нас і так вистачає претендентів.

— Тоді нічого про нього розпитувати, — скипів господар.

— Але й утаювати нема чого, — напосідалася Ханако.

Мейтей сидів посередині й, тримаючи в руці срібну люльку, наче віяло судді під час боротьби сумо, вигукував у думці: «Хакке-йой-я, йой-я!» [88]

— А Канґецу сказав, що неодмінно хоче оженитися з дочкою? — не відступав господар.

— Не казав, але…

— Але ви гадаєте, що хоче? — господар, видно, зметикував, що з такою жінкою інакше говорити не слід.

— Аж так далеко ще не зайшло… Але Канґецу-сан, мабуть, не проти такого шлюбу, — вже притиснута до краю арени Ханако надумала виправляти становище.

— Канґецу якось виказував прихильність до вашої дочки? — спитав господар з грізним виглядом, ніби промовляючи:

«Спробуй лишень сказати, що виказував!» — і аж відхилився назад.

— Вважайте, що так…

Цього разу господарева атака захлинулася. Навіть Мейтея, що досі уважно стежив за поведінкою співрозмовників як справжній суддя, слова Ханако, видно, зацікавили, бо він відклав люльку і нахилився вперед.

— Може, Кангецу писав вашій доньці й любовні листи? Яка втіха! От вам ще один анекдот у новому році, буде що розповісти, — втішався Мейтей.

— Якби ж тільки листи!… А то ж… Та хіба ви не знаєте? — напосідала Ханако.

Господар як заворожений повернувся до Мейтея.

— Ти що-небудь чув?

Ні сіло ні впало Мейтеєві закортіло вдати скромного.

— Нічого не знаю. Гадаю, хто-хто, а ти з усім обізнаний.

Ханако розпирала гордість.

— Ні,- промовила вона, — ви обоє про це знаєте.

[88] Таким вигуком звертаються судді до борців сумо, популярного виду боротьби в Японії, під час змагання