Буря в склянці води: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Три години сперечалися між собою потерпілі, доки дійшли спільного висновку і те звалище хиж назвали завулком Юле, а по-англійському: стріт Джюлі.

І на англійські острови Юле потрапила незвично, бо корабель, на якому вона спочатку пливла в Америку, під час бурі розбився коло берегів Англії, як і було заплановано. Опинившись у відкритому морі, вона вхопилася за дошку, притиснула до себе баклажку, а другою рукою спокійнісінько почала гребти до берега. її помітили кухар і власник корабля, які пливли в рятувальному човні. Коли її витягли з води, вона незворушно запитала їх:

— Пробачте, шановні добродії, чи не могли б ви сказати, Що передбачалося сьогодні на обід?

— А яке тепер це має значення? — здивувався хазяїн.

— А таке: з красивою мрією легше помирати, мій милий мільйонере.

За таку сміливість вона дуже сподобалася кухареві, а мільйонерові — ще більше, і він ураз закохався в неї. З третього погляду. Але коли повернувся до Лондона, передумав і прийняв Юле в свою майстерню шити вітрила, бо був страшенний забувака.

Коли Юле застрайкувала, її підтримали всі одурені робітниці і мільйонер збанкрутував, тобто його фірма вилетіла в комин, а підприємство приграбастав мультимільйонер. Коротко кажучи, ту велику акулу проковтнула ще більша, і жінки змушені були припинити страйк. Тільки тоді, коли Юле втратила будь-яку надію розбагатіти, вона вийшла заміж за Напаліса Накаса, сина Нікодемаса.

Власне корито

Коли Кріступас Накас, син Напаліса, заплативши всі по датки і світячи новими гудзиками на старій уніформі, записав у морському міністерстві «Дельфіна» на своє ім’я, високий урядовець привів його до присяги перед портретом і біблією, а після цього порадив не шкодуючи сил вірно служити імперії, якою править їх величність.

— Гіп, гіп, ура! — відповів Накас.

— Мені дуже приємно, що ви, містере Нокс, такий винахідливий і порівняно за короткий час устигли розбагатіти. Це дуже похвально. Гадаю, ваша тямучість не завадить вам відповідно шанувати закони нашої імперії.

— Звісно, — весело відповів Крапас, — ми закони або поважаємо, або обходимо, — і поставив на стіл пляшку до рогого шампанського, яку він ще зранку хотів розбити об борт «Дельфіна».

— Так, — усе зрозумів урядовець, сховав пляшку в шухляду стола, — але закони можна обійти і тим, що бурчиш невдоволено, і тим, що весело викрикуєш: гіп, гіп, ура! — Він непомітно погортав принесені папери й крадькома подивився, скільки між ними Накас «забув» грошей. — Королю другий варіант більше до вподоби. Бажаю успіху.

З морського міністерства Накас побіг у міністерство фінансів, звідти — в міністерство закордонних справ і колоній, доки нарешті не застряг у відомстві військового міністерства, бо тут проскочити непомітно було найважче.

— Ваше корито, містере Нокс, для військових справ непридатне, — сказав другий адмірал, якого він зустрів у своєму житті, — але з нього вийде чимала купа дров, що опалювати ними інші кораблі.

— Тим краще для мене, — не засмутився молодий капітан.

— Воно-то так, але ви, містере Нокс, від цієї миті до кінця свого життя записуєтесь у військово-морський флот його величності.

— А що я там робитиму? — злякався хлопчина.

— Служитимеш.

— Ким?

— Моряком.

— Де?

— На підводному човні.

— А вже й такі є?

— Поки що це таємниця, бо човни цього типу ще не дуже досконалі й більше лежать на дні моря, ніж плавають Отож для королівського флоту й потрібні сміливі тямковиті хлопці, які б після аварії урятувались і відверто сказали б, чого бракує тим підводним човнам.

— Адзуськи, — відповів Накас.

— Чому?

— Я з дитинства звик спати біля відчиненого вікна.

— О’кей! — відповів адмірал. — Дуже добре! Коли спливеш на поверхню, можеш зробити навіть три вікна, тобто ілюмінатори. Ось вам документи, в яких написано: «Коли розпочнеться війна, вам треба за 24 години з’явитися в най ближчий порт військово-морського флоту Британії».

— А як же я, перебуваючи в морі, про початок війни дізнаюся?