— Я вже зрозумів, де ми помилилися, — похмуро промовив Макінтайр.
У нього був вигляд людини, яка точно з'ясувала, яким чином вона підірвала земну кулю... але надто пізно.
— Слухаю.
— Усі ми сходилися на тому, що прагнемо припинити будь-які вбивства. Ми гадали, що сторожові птахи мислитимуть так само, як і ми. А треба було точно окреслити всі умови.
-Наскільки я розумію, нам самим треба було докладно розібратися, що таке вбивство і чому його скоюють, а вже тоді, точно окреслювати будь-які умови. Але якби ми в цьому розібралися, то сторожові птахи були б нам непотрібні.
— Не впевнений. Гадаю, їм просто потрібно було пояснити, що деякі речі, схожі на вбивство, насправді ним не є.
— А все ж чому вони заважають рибалкам? — запитав Гелсен.
А чому ні? Риби й звірі — живі організми. Просто ми не вважаємо, що убивати їх — це вбивство.
Задзвонив телефон. Гелсен поглянув на нього й рвучко натиснув кнопку селектора.
— Я ж сказав — більше ніяких дзвінків. Мене немає. Ні для кого.
— Це Вашингтон, — відповів секретар. — Мені здалося...
— Вибачте. — Гелсен зняв трубку. — Так. Дуже прикро, що й казати... Он як? Гаразд, звісно, я дам розпорядження.
Він поклав слухавку.
— Коротко і ясно, — сказав він Макінтайру. — Нам пропонують тимчасово їх вимкнути.
— Це не так просто, — заперечив Макінтайр. — Сторожові птахи діють незалежно, централізованого контролю над ними немає. Раз на тиждень вони прилітають на техогляд. Тоді й доведеться їх по одному вимикати.
— Гаразд, так і зробимо. Монро на узбережжі вже вимкнув приблизно чверть усіх своїх птахів.
-Сподіваюсь, я зможу поставити в них обмежуючий контур, — сказав Макінтайр.
— Чудово. Я щасливий, — похмуро відповів Гелсен.
Сторожові птахи вчилися дуже швидко, поширюючи й поглиблюючи власні знання. Абстрактні поняття, спочатку окреслені доволі широко, узагальнювалися, використовувалися як керівництво до дії й знову узагальнювалися.
Запобігти вбивству.
Метал і електрони міркують логічно, але не так, як
люди.
Живий організм? Будь-який живий організм? І сторожові птахи почали захищати все живе на планеті.
Муха із дзижчанням влетіла до кімнати й сіла на стіл, зачекала хвилину й перелетіла на підвіконня.
Старий підкрався до неї, замахнувся згорнутою в трубку газетою.
Убивця!
Сторожовий птах кинувся вниз і в останню мить врятував муху.
Старий ще хвилину корчився на підлозі, потім
завмер.
Його вдарило зовсім трохи, але для слабкого, зношеного серця вистачило й цього.