Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він знову сів за стіл і заглибився у папери, намагаючись відігнати давні побоювання.

Злочинця прив'язали до стільця й закріпили до ніг електроди.

— О-о, — простогнав він, майже не усвідомлюючи, що з ним роблять.

На поголену голову вдягнули шолом, затягли останні ремені. Він усе ще неголосно стогнав.

І раптом до кімнати влетів сторожовий птах. Звідки він узявся, ніхто не зрозумів. В'язниці великі, стіни їхні міцні, на всіх дверях замки й засуви, але сторожовий птах сюди проник... Щоб запобігти вбивству.

— Заберіть це звідси! — вигукнув начальник в'язниці й потягнувся до кнопки. Сторожовий птах збив його з ніг.

— Припини! — крикнув один із вартових. Він хотів сам натиснути кнопку й упав на підлогу поруч із начальником в'язниці.

— Це ж не вбивство, дурню! — вигукнув інший вартовий і підняв револьвер, цілячись у блискучого металевого птаха, що кружляв під стелею.

Сторожовий птах виявився моторнішим, і вартового відкинуло до стіни.

У приміщені стало тихо. Трохи згодом людина в шоломі захихикала й знову замовкла.

Сторожовий птах, повільно змахуючи крилами, кружляв під стелею. Він був напоготові.

Убивство треба відвернути за всяку ціну!

Нові дані миттєво передалися усім сторожовим птахам. Ніким не контрольовані, незалежні, тисячі сторожових птахів сприйняли ці дані й почали діяти відповідно.

Не допускати, щоб одна жива істота руйнувала інший живий організм, завдавала йому пошкоджень або жорстоко поводилася з ним з метою припинення його життєдіяльності.

Додатковий перелік дій, яким слід запобігати.

— Но, пішла, окаянна! — вигукнув фермер Олістер і ляснув батогом.

Кінь став дибки, рвонув убік, візок задеренчав і з'їхав з дороги.

— Пішла, сволото! Но!

Олістер знову замахнувся. Але батіг так і не опустився на спину коня. Пильний сторожовий птах відчув насильство й скинув фермера на землю.

Живий організм? Що це таке? Сторожові птахи збирали нові й нові дані, означення розширювались, ставали докладнішими. Роботи, звісно, побільшало.

Поміж стовбурами дерев ледь виднівся олень. Мисливець підняв рушницю й ретельно прицілився.

Вистрелити він не встиг.

Вільною рукою Гелсен витер піт із чола.

— Гаразд, — сказав він у слухавку.

Ще кілька хвилин Гелсен вислуховував потік лайки з іншого кінця лінії, потім повільно опустив слухавку на важіль.

— Що там знову? — спитав Макінтайр.

Він був неголений, краватка розв'язалася, комір сорочки розстебнутий.

— Ще один рибалка, — сказав Гелсен. — Сторожові птахи не дають йому ловити рибу, його родина голодує. Він хоче знати, що ми збираємося з цим робити.

— Це вже скільки сотень випадків?

— Не знаю. Сьогоднішню пошту я ще не переглядав.