Грегор повернувся до кабіни керування. Без маршевого двигуна посадити зореліт неможливо. Ремонт доведеться робити в космосі, проїдаючи прибутки. На щастя, для керування кораблем використовуються бічні реактивні двигуни. Тож маневрувати він зможе.
Це ще півбіди. Принаймні можна встановити контакт зі штучним супутником, що править за склад у системі Вермойн.
— Це «ААА Ейс», — повідомив Грегор, виводячи корабель на кругову орбіту довкола супутника. — Прошу дозволу на причалювання.
Пролунав тріск статичного розряду.
— Це супутник, — відповів голос. — Назвіться, будь ласка.
— Це корабель компанії «ААА Ейс», виконую рейс на Вермойн II з центрального складу «Тригейл», -уточнив Грегор. — Папери в порядку.
Він повторив традиційний формальний запит про дозвіл на причалювання й відкинувся на спинку крісла.
Боротьба була нелегкою, але всі тварини доставлені живими, неушкодженими, здоровими, бадьорими й таке інше. «ААА Ейс» заробила непогані гроші. Але зараз Грегор мріяв лише про одне: вибратися з корабля й прийняти гарячу ванну. А решту життя — триматися подалі від квилів, смагів та фіргелів. Він хотів...
— Причалювання не дозволяю. -Що?
— Мені прикро, але вільних місць зараз немає. Якщо хочете, залишайтеся на орбіті, ми зробимо все можливе, щоб прийняти вас... місяців через три.
— Зачекайте! — обурився Грегор. — Так не можна! У мене майже скінчилися продукти, головний при-вод вийшов з ладу, і я не можу більше терпіти цих тварин!
— Дуже шкода.
— Ви не маєте права проганяти мене, — хрипким голосом сказав Грегор. — Це громадський склад. Ви повинні...
— Громадський? Вибачте, сер. Цей склад належить концерну
«Тригейл».
Радіо вимкнулося. Кілька хвилин Грегор ошелешено дивився на нього.
«Тригейл»!
От чому вони не чинили перешкод на своєму центральному складі.
Набагато легше просто відмовити йому в посадці на складі Вермойн.
Найнеприємніше те, що вони, мабуть, мають право так діяти.
Він не може приземлитися на планету.
Посадка зорельота без головного двигуна — це самогубство.
А в системі Вермойн іншого орбітального складу нема.
Гаразд, він доставив тварин майже до складу. Містер Венс, очевидно, все зрозуміє й оцінить його добрі наміри.
Він зв'язався з Венсом на Вермойн II і пояснив ситуацію.
— Не на складі? — перепитав Венс.
— У п'ятдесяти милях від складу.
— Так не годиться. Звісно, я прийму тварин. Вони мої. Але в угоді є пункти, що передбачають виплату неустойки в разі неповного доставляння.
— Але ж ви їх не застосуєте, чи не так? — благав Грегор. — Ми збиралися...
— Це мене не цікавить, — урвав його Венс. — Мене цікавить прибуток і таке інше. Ми, колоністи, змушені економити на всьому.