Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Розумієш, мені здавалося, що це трохи ускладнює справу, але чудово окупиться.

— Звісно, якщо зійде з рук. Що мені тепер робити?

— Знижуй температуру, — самовпевнено відповів Арнолд. — Смаги стабілізуються при нулі градусів.

— А люди при нулі градусів замерзають, — відзначив Грегор. — Гаразд. Кінець зв'язку.

Грегор натяг на себе весь одяг, який знайшов, і увімкнув систему охолодження. За годину смаги знову набули нормальних розмірів.

Поки що усе йшло непогано. Він заглянув до квилів. Здавалося, холод їх підбадьорив. Вони були жвавішими, ніж раніше, й бекали, випрошуючи додаткову їжу. Він згодував їм черговий раціон. З'ївши гамбургер із шинкою та вовною, Грегор ліг спати.

Наступного дня з'ясувалося, що на кораблі перебувають п'ятнадцять квилів. У десяти дорослих тварин народилися п'ять дитинчат. Усі п'ятнадцять були голодні.

Грегор нагодував їх. Він вирішив, що це природне явище, коли в одному приміщенні перевозять і самців, і самок. Це слід було передбачити й поділити тварин не тільки за видами, а й за статтю.

Коли він знову заглянув до квилів, їхня кількість зросла до тридцяти восьми.

— Розмножуються, кажеш? — перепитав Арнолд по радіо. У його голосі бриніла тривога.

— Так. І, схоже, не збираються зупинятися.

— Цього слід було чекати.

— Чому? — спантеличено запитав Грегор.

— Я ж тобі казав. Квили розмножуються фімішним способом.

— Я чув, що ти казав. А що це означає?

— Те, що чуєш, — роздратовано відповів Арнолд. — І як ти примудрився закінчити школу? Це означає партеногенез при температурі замерзання води.

— Так і є, — похмуро вимовив Грегор. — Я повертаюсь.

— Не можна! Ми розоримося!

— За нинішніх темпів розмноження мені незабаром не залишиться місця на кораблі. Його доведеться пілотувати квилові.

— Грегоре, не панікуй. Є ідеально простий вихід.

— Слухаю.

— Треба збільшити тиск і підвищити вологість повітря. Це їх зупинить.

— Можливо. А ти впевнений, що смаги при цьому не перетворяться на метеликів?

— Побічних ефектів не буде.

Хай там як, повертатися на Землю було не варто. Корабель уже подолав половину шляху. А позбутися клятих тварин можна було і в пункті призначення.

Хіба що викинути їх усіх за борт. Ідея досить спокуслива, але, на жаль, нездійсненна.

Коли Грегор збільшив тиск і вологість повітря, квили перестали розмножуватися. Тепер їх було сорок сім, і більшу частину часу йому доводилося витрачати на очищення вентиляторів від вовни. Уповільнена сюрреалістична заметіль бушувала в коридорах, машинній залі, баках з водою та у Грегора під сорочкою.

Він їв огидні продукти з вовною, а на десерт — незмінний пиріг із вовною.

Йому здавалося, що він сам поступово перетворюється на квила.

Зрештою, на обрії з'явилася яскрава цятка. На екранах переднього огляду засяяла зірка Вермойн. Ще день-два, і він прибуде на місце, передасть вантаж, а тоді повернеться до свого вкритого курявою офісу, до несплачених рахунків і пасьянсу.