Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Сядь, дурню! — наказав Герера.

— Але ж ви її чули, хіба ні?

— Тут не може бути ніякої дівчини, — відрубав Герера. -Звідки їй взятися на цій планеті?

— Саме це я й збираюсь з'ясувати, — відповів Пакстон, вимахуючи двома бластерами. — Можливо, корабель зазнав катастрофи, а може, вона вирішила розважитися й поцупила чиюсь ракету...

— Сядь! — рявкнув Герера.

— Він має рацію, — Стелмен спробував переконати Пак-стона. — Навіть якщо там і справді дівчина, в чому я дуже сумніваюсь, ми нічим не зможемо їй допомогти.

— О-о, допоможіть, рятуйте, ґвалтують! — лементувала дівчина.

— Геть з дороги, — погрозливим басом сказав Пакстон.

— Справді йдеш? — недовірливо поцікавився Герера.

— Хочеш мене спинити?

— Та ні, щасливої дороги, — Герера махнув у бік виходу. — На кладовище.

— Ми не можемо його відпустити! — Стелмен хапав ротом повітря.

— Чому ж? Коли людині так кортить, — безтурботно промовив Герера.

— За мене не турбуйтесь, — сказав Пакстон. — За чверть години я повернуся — разом із дівчиною!

Він повернувся на каблуках і попрямував до виходу. Герера нахилився вперед і розрахованим рухом опустив на голову Пакстона поліно, заготовлене для багаття. Стелмен підхопив обм'якле тіло.

Вони поклали Пакстона в дальньому кінці печери й продовжили пильнувати. Нещасна жінка безперервно стогнала й благала про допомогу ще годин із п'ять. Надто довго навіть як для мелодраматичного серіалу. Це, зрештою, був змушений визнати й Пакстон.

Настав похмурий дощовий світанок. Дрог, як і раніше, ховався за сто метрів від печери. Він побачив міраків, які вийшли щільною групою, тримаючи зброю напоготові й уважно стежачи за кожним рухом довкола.

Чому не спрацювала ідея з манком? Підручник скаута стверджував, що це найнадійніший спосіб приманювання самців мірака. Може зараз не сезон парування?

Міраки прямували до металевого яйцеподібного апарата, в якому Дрог одразу розпізнав примітивний космічний корабель. Зроблено, звісно, грубо, але всередині міраки будуть у безпеці.

Звісно, можна було б їх тревестувати й покінчити з цією справою. Але це було б не дуже гуманно. Давні елбонайці були людьми шляхетними й милосердними, і Молодший Скаут намагався наслідувати їх в усьому. Крім того, тревестування не було справді піонерським методом.

Лишалася ілітросія. Це був найдавніший прийом, описаний у підручнику, але щоб його застосувати, треба було підійти якнайближче до міраків. Дрогові було нічого втрачати.

На щастя, погодні умови були найсприятливішими.

Усе почалося з мрячного серпанка при самій землі. Але в міру того, як водянисте сонце сходило над сірим горизонтом, туман здіймався вище й густішав.

Коли він став зовсім щільним, Герера спересердя вилаявся.

— Тримайтеся ближче один до одного! От нещастя!

Незабаром вони йшли, поклавши руки на плечі один одному, тримаючи напоготові бластери й пильно вдивляючись у непроникний туман.

— Гереро?

— Чого тобі?

— Ти впевнений, що ми йдемо куди слід?

— Звісно. Я взяв азимут за компасом ще до того, як туман згустився.