MoreKnig.org

Усі гетьмани України: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Реєнт Олександр, Коляда Ігор



Шрифт:

На самому початку нового етапу російсько–українських відносин Юрій Хмельницький та його оточення припустилися помилки, хоч певною мірою і вимушеної: переговори вирішили проводити в Переяславі. Коли ж до цього міста прибув Ю. Хмельницький разом із генеральним обозним Т. Носачем, військовим суддею І. Кравченком, генеральним осавулом І. Ковалевським, полковниками А. Одинцем, І. Лизогубом, Я. Петренком, П. Дорошенком, І. Сірком та кількома сотниками, вони опинилися в оточенні російських військ О. Трубецького, В. Шереметева, Г. Ромодановського та ін. Сюди ж прибули й війська самозваного «наказного гетьмана» І. Безпалого, який ще раніше заявив про себе, як про безоглядного прихильника царського уряду. Не витримавши тиску, Ю. Хмельницький та інші представники уряду України погодилися з вимогами царських воєначальників–дипломатів, навіть не запротестувавши проти зачитаних на раді Трубецьким «14 статей» — фальсифікату, який був виданий за справжні статті договору 1654 року.

Зміст Переяславських статей 1659 року («14 статей»), які того ж року були видрукувані в друкарні Києво–Печерської лаври, досить добре відомий. На відміну від договору 1654 року російсько–український договір 1659 року чітко зафіксував зміну принципів російсько–українських політичних відносин: Українська держава з рівноправного партнера Московії у своєрідній конфедерації перетворювалася в автономну одиницю, Українська православна церква втрачала свою незалежність від Московського патріархату. Академік В. Смолій звертає увагу і на умову договору, що передбачала смертну кару для українців, які б відмовились присягнути на вірність царю.

Ясна річ, такі наслідки українсько–московських переговорів не могли не викликати глибокого розчарування й невдоволення козаків і старшини, особливо Правобережжя. Тим більше, що в роботі Переяславської ради не брали участі сім правобережних полковників (чигиринський, білоцерківський, київський, уманський, брацлавський, паволоцький і подільський), за яких «руку приклав» Ю. Хмельницький. Це не було простою випадковістю, а засвідчувало їхню політичну позицію. Укладена угода була наслідком промосковської орієнтації лівобережної старшини і великою політичною помилкою гетьманського уряду. Щоб якось її виправити, Чигиринська старшинська рада у листопаді вирішила послати до Москви посольство, яке одержало доручення домагатися скасування несприятливих для України статей. Однак місія полковників П. Дорошенка та А. Одинця зазнала невдачі. На початку свого гетьманування юний гетьман прагнув вірно служити своїй Батьківщині і насамперед здобути для неї незалежність. Тому він не був такою жалюгідною постаттю, якою його зображує традиційна історіографія.

Юрій Хмельницький та його найближче оточення (Т. Носач, І. Ковалевський, Г. Лісницький), розуміючи суть Переяславських статей, намагалися використати їх як важливий чинник у боротьбі за звільнення тих українських земель, які ще залишилися під владою Речі Посполитої. Було вирішено здійснити новий похід на Західну Україну, як то свого часу блискуче вчинив Богдан Хмельницький. У липні 1660 року створилися дві групи військ, які мали визволити Львів і навіть, за сприятливої ситуації, дійти до Кракова. Пізніше з Києва на захід вирушила російська армія (40—60 тисяч вояків) на чолі з боярином В. Шереметєвим. Під Фастовом до них приєдналося 11 українських полків під командуванням наказного гетьмана Т. Цицюри, і об’єднані війська продовжили похід. Ю. Хмельницький зібрав основні сили українського війська на Ташлику (до 40 тисяч) і мав доганяти Шереметева на Волині. Характерно, що до обох груп військ, як і в минулі роки, почало стихійно приєднуватися українське селянство, прагнучи якнайшвидше визволитися від гніту Речі Посполитої. Тим часом армія Речі Посполитої об’єдналася з військами Кримського ханства. їхні спільні сили склали понад сто тисяч чоловік. Головне командування цього війська (Ст. Потоцький, Ю. Любомирський, Я. Собєський, Амурат–султан) обрало логічний план дій, вирішивши перехопити ініціативу й розбити російсько–українські війська поодинці. Водночас було зроблено все, щоб використати незадоволення козаків Переяславським договором 1659 року і перетягти їх на свій бік. Це також спрацювало, і ще на початку оборонних боїв під Любаром спільний табір російсько–українських військ перерізав земляний вал, яким Шереметев поспішив відгородитися від корпусу Цицори.

Не витримавши тиску противника, Шереметев відступив до Чуднова, куди поспішив і Юрій Хмельницький. У цей момент переслідування військо Речі Посполитої повторило план Богдана Хмельницького, котрий він блискуче реалізував під Зборовом 1649 року. Частина війська на чолі з Потоцьким залишилася під Чудновом, а друга, більша, на чолі з Ю. Любомирським, була кинута напереріз Юрію Хмельницькому і раптово вдарила на українські війська під Слободищами. Саме тут Юрій Хмельницький мав отримати справжнє бойове хрещення…

Потужний удар польсько–кримських військ приголомшив його. І в розпал тяжкої битви, коли вороги нібито вже брали гору, деморалізований Юрій Хмельницький замість організації оборони став молитися і навіть дав обітницю постригтися в ченці, якщо йому вдасться вийти живим з кривавої січі. Полковник Лісницький перервав молитву гетьмана, сказавши: «Відклади своє набожество на потім, а тепер подумай про нас». Сам полковник був раніше одним з найвпливовіших прибічників Виговського і тепер займав непримиренну позицію до царського уряду. Бачачи програну битву, він став схиляти гетьмана до зміни зовнішньополітичного курсу. Відіграло, очевидно, свою роль і послання Виговського, який з польського табору запевняв у необхідності розриву Переяславського договору 1659 року, й те, що Шереметев дозволяв собі раніше насміхатися з Ю. Хмельницького. Хай там як, але деморалізований і слабосилий юнак віддав наказ розпочати мирні переговори. До табору військ Речі Посполитої послали Петра Дорошенка, і той швидко досяг згоди про умови перемир’я. Потім 17—18 жовтня 1660 року Юрій Хмельницький з деякими представниками українського уряду уклав і підписав Чуднівську угоду. Пізніше козаки присягли королю Яну–Казимиру.

Звичайно, після поразки розтанули сподівання на корисні для України умови договору. І справді, представники Речі Посполитої не погодилися відновити Гадяцький договір, а відклали цю справу до переговорів у Варшаві. Там Гадяцький трактат формально поновили, але фактично він мав увійти в життя в обмеженому вигляді. Тепер Україна уже ставала автономною одиницею в складі Речі Посполитої, втрачаючи статус Великого князівства Руського. Основна частина козацтва й лівобережної козацької старшини виступила проти укладеної українсько–польської угоди й відмовлялася визнавати владу гетьмана Ю. Хмельницького.

Про поразку під Слободищами та кардинальну зміну зовнішньополітичного курсу гетьмана було повідомлено Т. Цицюру та підлеглі йому війська. Зачувши про таку новину, козаки стали масово полишати табір, і врешті й сам Цицюра перейшов на бік Польщі. Шереметев мусив капітулювати. У цій битві пропало потужне російське військо, через що цар знову почав готуватися до евакуації з Москви на Волгу, а сам Шереметев опинився у кримській неволі. Найголовнішим пунктом умов капітуляції була відмова царського уряду від претензій на Україну.

Чуднівський договір не приніс і не міг принести в Україну ані миру, ані гідного становища в Європі. Переяславський полковник Яким Сомко, дядько Юрія Хмельницького по матері, мав повну рацію, коли у 1661 році писав племіннику з приводу чуднівських подій: «Таких вольностей Войску Запорожскому добыли и таковыми ж то привилеями ваши цілости его кр. мст. обваровал, же ваша Украина (Правобережжя. — Авт.) пуста и нам так пришлисте на нашу, а не знаємо о далшом вашом и остатнем, ховай Боже, упадку». Особливо погіршало становище народних мас, бо на Україну знову посунула хмара вигнаних раніше польських шляхтичів, які претендували на свої колишні володіння. Знову почали ставати по Україні війська Речі Посполитої, чинячи насильства населенню, про шо гірко писав видатний український хроніст Ф. Софонович: «Ляхи чинили мордерства не только людям простим, але й козакам». Але гетьман Ю. Хмельницький «не дбал о том». Зрозуміло, що знову почала напружуватися хвиля протесту, яка згодом переросла в збройні виступи. І без того незначний особистий авторитет гетьмана танув на очах. Чи не вперше Юрій Хмельницький зрозумів у глибині душі свою нездатність до державних справ і почав шукати шляхів відставки та піти, як він обіцяв, у монастир. Але виявилося, що зробити це нелегко, бо частина старшини не хотіла викликати нового посилення міжусобної боротьби і вважала, що гучна слава Богдана ще є символом консолідації українського народу в боротьбі за волю. Юрій Хмельницький видавався їм у ролі гетьмана меншим злом, ніж ті, котрі б захопили булаву після його відставки. До того ж серед претендентів на булаву був лише один визнаний лідер — Іван Виговський, але його повернення до влади в Україні дуже не хотіли деякі сили. Ось чому представник уряду Речі Посполитої волинський каштелян К. Бенєвський так сильно наполягав на тому, щоб Юрій Хмельницький залишився гетьманом. Не допомагали й посилання Юрія Хмельницького на те, що він хворів на епілепсію. Отже, на козацькій раді 9 листопада 1661 року відбулося переобрання Юрія Хмельницького гетьманом.

Отримавши булаву, Ю. Хмельницький спробував відновити свою владу в Лівобережній Україні, у відносинах з Річчю Посполитою намагався відстояти як права козацької України, так і релігійні інтереси всього українського народу. Весною 1661 року до Варшави виїхало посольство домагатися непорушності прав православної віри і церкви, ліквідації унії, свобод і вольностей «народу руському», збільшення чисельності козацького реєстру до 70 тисяч осіб.

Однак результати ради, незважаючи на волю українського уряду, не припинили ворожнечі. Як і в 1657—1658 роках, виникла чергова опозиція проти гетьмана, яку активно підтримав царський уряд. На чолі опозиції став Я. Сомко, котрий оголосив себе наказним гетьманом. Йому допомагали сини М. Пушкаря, а також брат Василь Титаренко, котрий був, до речі, братом мачухи Юрія Хмельницького. Переяслав, як свого часу Полтава, став столицею опозиції. Сомко був явно досвідченіший та мудріший від Юрія Хмельницького і, спираючись на підтримку лівобережної старшини та російського уряду, незабаром здобув найбільшого авторитету в Лівобережній Україні. Спроби Юрія Хмельницького придушити опозицію закінчилися невдачею. Він не зміг узяти ні Переяслава, ні Ніжина й мусив вертатися до Чигирина.

Навесні 1662 року Юрій здійснив останню значну спробу придушити опозицію, але його війська, посилені польськими й татарськими загонами, зазнали поразки від Сомка, якого підтримали війська князя Ромодановського. Загинуло до двадцяти тисяч війська Юрія Хмельницького. Дніпрові хвилі понесли за пороги гори трупів. Один з літописців, редагуючи твір Софоновича, додав од себе звістку, що ілюструє запеклість міжусобної боротьби. Полонених козаків роздягали догола й кидали голими в очерети, де їх на смерть за'щали одуди й комарі. Єдиним і значним успіхом Ю. Хмельницького як воєначальника була перемога над переслідувачами, котрі зробили спробу розбити його і на правому березі Дніпра.

У лютому 1662 року Польський сейм ліквідував права козаків на шляхетські володіння. На початку квітня 1662 року Ю. Хмельницький на вимогу польського короля змушений був дозволити шляхті й урядовцям повертатися до своїх маетностей. Такі дії викликали наростання соціального невдоволення.

Сподіваючись на допомогу Речі Посполитої, Ю. Хмельницький відправив до Варшави своїх послів, але вони не досягли якихось результатів. Уряд Речі Посполитої розумів тяжке становище України і тому зайняв вичікувальну позицію, чекаючи остаточного занепаду Української держави. Таємні спроби налагодити відносини з царським урядом виявилися також невтішними. Політика царського уряду щодо України суттєво не відрізнялася від політики уряду Речі Посполитої, тому цар мав до вибору аж трьох претендентів на гетьманську булаву — Я. Сомко, В. Золотаренко, І. Брюховецький, котрі заявляли про свою прихильність до царського уряду. Не було надії і на допомогу Кримського ханства, яке вимагало за це великих грошей.

Коли ж орда стала домагатися грошей за допомогу в кампанії 1662 року, то Ю. Хмельницький не знайшов нічого кращого, як дозволити ординцям брати ясир у Каневі та його околицях, чим навіки зганьбив своє ім’я. На зміну ж політики, яка поступово вела до зміцнення козацької старшини та посилення соціальних суперечностей в Україні, Юрій Хмельницький та його уряд не спромоглися.

Тим часом на Правобережній Україні, у Білій Церкві, Трипіллі, Ржищеві, посилилися повстання проти польсько–шляхетських військ. З кожним днем зменшувалася кількість прихильників Юрія Хмельницького. Власне, він і сам усвідомив, що йому вже не гетьманувати.

Восени 1662 року Юрій Хмельницький скликав старшинську раду в Корсуні. Пославшись на заслуги Богдана Хмельницького, він сказав, що не може йти його шляхом через молодість та недосвідченість, через брак фортуни, яка рідко покидала батька. Також він заявив про бажання скласти гетьманські повноваження та піти в ченці. А коли старшина запитала його: «Що робити?», він порекомендував шукати щастя з допомогою турецького султана.

На початку 1663 року у Чигирині зібралася генеральна рада. Польський дипломат та агент Я. Свідерський писав до Варшави про страшні усобиці, які розгорілися знову в Україні, і прогнозував жорстоку боротьбу між чотирма кандидатами, з яких троє (Гуляницький, Ханенко і Дорошенко) — «всі добрі» та, на його думку, будуть прихильні до Речі Посполитої. Але гетьманом став Павло Тетеря, який переміг свого головного суперника Г. Гуляницького завдяки підтримці кримського хана. Дехто на раді пропонував Ю. Хмельницькому залишитися гетьманом, але більшість недвозначно висловилася проти цього: «Хай іде до чорта, як з нами не хоче жити, а злякавшися, клобуком покриває голову. Ми знайдемо такого, що сам буде держати наші вольності».

Після обрання гетьманом П. Тетері Юрій Хмельницький зразу ж одійшов на другий план. Незабаром він постригся в ченці й під іменем Гедеона знайшов притулок в Ірдинському монастирі в Корсуні, де невдовзі навіть досяг звання архімандрита. Ставши ченцем, він, однак, не розірвав зв’язків із зовнішнім світом та деінде втручався у політичну боротьбу. Це особливо виявилося під час виборів нового Київського митрополита по смерті Д. Балабана, коли знову завирували політичні пристрасті. Частина духовенства та старшини підтримувала Й. Нелюбовича–Тукальського, а частина, в тому числі й Тетеря, Антонія Вінницького. Незадовго до виборів чимало козацької старшини (Тетеря, Гоголь, Богун, Гуляницький та ін.) і духовенства (Тукальський, Вінницький) прибули до Білої Церкви. Вирушаючи в похід на Лівобережну Україну, приїхав туди й сам Ян–Казимир. Тут же був і Ю. Хмельницький, «вже як архімандрит», саме він вітав короля спеціально написаною промовою.

Похід Яна–Казимира й Тетері на Сіверщину провалився. На Правобережній Україні спалахнули нові повстання, найпотужніше серед них — під проводом Сулимки. П. Тетеря жорстоко придушив повстання, одночасно розправившись із реальними чи потенційними конкурентами в боротьбі за гетьманську булаву. Зокрема, розстріляно Івана Богуна та Івана Виговського, заарештовано Юрія Хмельницького та Г. І. Нелюбовича–Тукальського. Юрія Хмельницького взяли, коли він повертався до монастиря від своєї сестри в Городищі. Прямих доказів вини Ю. Хмельницького та Тукальського не було, але це не завадило Тетері відіслати їх до Львова, а звідти, згідно з королівським наказом — до фортеці Мальборк у Пруссії. Тут вони провели кілька літ аж до підписання Андрусівського перемир’я в 1667 році. Після цього перемир’я уряд Речі Посполитої мусив особливо дбати про поширення соціальної бази свого панування і дещо пом’якшив свою лінію в українському питанні. Ю. Хмельницького та Нелюбовича–Тукальського перевели до королівського двору в Варшаві, але звідти вони невдовзі поодинці втекли. Вже наприкінці 1667 року Юрій Хмельницький знову з’явився в рідному Чигирині, де гетьманував уже Петро Дорошенко.

У цей період гетьман Правобережної України П. Дорошенко виступив виразником загальнонаціональних інтересів, прагнучи об’єднати Україну і відновити рівноправний союз з Росією, у дусі договору 1654 року. Юрій Хмельницький підтримав ці дії і навіть пообіцяв відкопати батьківські скарби та віддати їх для підтримки Дорошенка. Але він би не був сам собою, якби чітко й принципово повів якусь політичну лінію. Ще не визначився остаточно результат походу Дорошенка на Лівобережну Україну, а Юрій опинився в таборі його конкурента Петpa Суховія, до речі, родича І. Брюховецького. Він скинув чернечий клобук і знову поринув у політичну боротьбу.

Головні сили опозиції проти Дорошенка зібралися в Умані, де в дні нарад про нового гетьмана деякі представники козацької старшини висували кандидатуру Богданового сина. Але коли до Умані прибув полковник Михайло Ханенко, то більшість схилилася на його бік. Ханенко, діючи в союзі з Кримським ханством, виступив проти Дорошенка, взявши того в облогу в Стеблеві. Однак гетьмана виручили козаки Івана Сірка та білгородська орда. Зазнавши поразки, опозиціонери мусили тікати, але під Уманню на них вдарила білгородська орда. Суховій зумів утекти, а Юрія Хмельницького полонили й повезли до Білгорода (Акермана). Дорошенко домагався його видачі, але дістав відмову. Тоді він доклав усіх зусиль, щоб руками турецького султана нейтралізувати свого політичного противника, подавши Юрія як небезпечного авантюриста, що, треба зауважити, було небезпідставно. На вимогу султана Мухаммеда IV Юрія привезли у Стамбул і посадили у фортецю Єдикуле. Ув’язнення тривало майже десять років, що, безумовно, негативно позначилося на здоров’ї та психіці молодшого Богданового сина. В Україні, Росії, Польщі знали про цю трагічну долю й здогадувалися, що Османська імперія використала Юрія в політичній боротьбі в Україні. Не випадково ж чутки про Юрія Хмельницького періодично поширювалися по Східній Європі, привертаючи неабиякий інтерес.

Саме про цей час йдеться у бувальщині, а можливо, й легенді, записаній у першій половині XIX століття польським дослідником JI. Рогальським, яку віднайшов і опублікував сучасний дослідник Т. Чухліб, про спробу сміливої втечі Хмельниченка з Семи Веж — турецького замку–фор- теці у Стамбулі: «Побачивши у порту кілька французьких кораблів, Юрій Хмельницький хотів уплав добратися до них і з цією метою виліз через вікно фортеці. Мотузка обірвалася, він упав, але встав і переліз через високий мур, після чого знову впав. Залитий кров’ю й виснажений, він був схоплений, караний киями, прикутий до стіни в’язниці й кілька років перебував у такому стані…» Отже, як зазначає Т. Чухліб, якщо вірити цьому свідченню, то не таким уже безвільним і слабохарактерним був молодший син Богдана. П. Дорошенко намагався викупити Хмельничен- ка за посередництвом татар, але ті не погодилися це зробити з огляду на султанські плани щодо кандидатури правителя України.

Тим часом Османська імперія готувала велику війну на українських землях, намагаючись у такий спосіб закріпитися у Східній Європі. За таких умов турецький султан усе частіше подумував про використання в своїх інтересах Юрія Хмельницького. А тому 1670 року Юрія знову перевозять до Білгорода, дозволивши йому спілкуватися з Україною. В своїх листах, зокрема в листі на Січ, ймовірно до Сірка, турецький бранець вітав своїх приятелів Суховія, Богаченка, Носа й закликав січовиків до боротьби проти Дорошенка. Однак ці політичні інтриги провалилися, зміна ситуації на Правобережжі (наступ польсько–шляхетських військ) змусила султана віддати наказ про повернення Ю. Хмельницького до стамбульської в’язниці Єдикуле. Лише після складення Дорошенком гетьманських повноважень турецький уряд звільнив свого бранця, проголосив його гетьманом (!) і наказав виступити з турецькими військами на Україну. Як засвідчувала турецька хроніка Рашид–Ефенді, Ю. Хмельницький «був запрошений до великого візира, убраний оксамитовим ковпаком і шубою, підшитою соболями». Крім того, йому були вручені булава, бунчук, корогви, бубон, печатка і письмовий привілей від султана на право володіння правобережною частиною України.

Повернення Юрія Хмельницького з політичного небуття викликало широкий розголос, що зафіксувала тогочасна преса, зокрема газети в Бремені, Цюріху, Лейпцигу, Гданську: «Хмельниченко отримав свою колишню булаву й діє при турецькій армії, що стоїть на Дунаї. Передбачають, що таким чином він знову повернеться на батьківщину». Цікаво, що свої документи Юрій Хмельницький підписував так: «Юрій Гедеон Венжик Хмельницький, князь України», з чого видно, що він намагався пов’язати свій рід із далеким славетним пращуром. Також Юрій Хмельницький титулувався «князем Молдавії і гетьманом Війська Запорозького», а потім і «руським монархом».

Незабаром, 29 червня 1677 року, Ю. Хмельницький з невеликим загоном прибічників у складі багатотисячної турецької армії Ібрагім–паші вступив на українську землю. Турецьке керівництво, бажаючи скористатися відомим прізвищем, розсилає від імені Хмельницького універсали, де відзначалося, що населення має підкорятися султану і його наміснику, а також «жити спокійно, не побоюючись татарських набігів». На початку серпня турецьке військо стало табором під стінами Чигирина. Після багатоденної облоги та штурму міста турки відступили. Чи брали козаки Ю. Хмельницького участь в облозі, невідомо. Знаємо лише, що український князь у цей час звертався до польської влади з вимогами вивести гарнізони з міст Правобережної України, які надавалися йому султаном.

Військовий похід 1677 року для Ібрагім–паші і, особливо, Ю. Хмельницького закінчився невдало. «Три дірки має в грудях, з яких іде кров… Мовив до своїх з плачем, повернувшись від сераскира1, хіба я винен, що козаки не дотримують слова», — так описували очевидці відступ з України Хмельницького та його нечисленних прибічників. Крім того, повідомлялось, що «турецький» гетьман перебуває під постійним наглядом у своїх господарів і не може приймати самостійних рішень. Немирівський староста С. Куницький, згідно з повідомленнями своїх розвідників, свідчив про те, що говорив у цей час Юрій Хмельницький: «Краще мені в неволі сидіти, ніж у пустелі жити, тому що вся Україна розорена».

________

1 Сераскир — військовий міністр

Більш вдалим для Османської імперії був другий чигиринський похід (червень–серпень 1678 року), під час якого і розгорнулася основна діяльність правителя Українського князівства. У червні Ю. Хмельницький в листі до Яна III Собєського писав: «Мій найясніший і найсильніший Король Польський! Вітаю з багаторічним пануванням на королівстві польськім… Притому з волі і наказу найвищого і найяснішого Цезаря Турецького присилаємо через нашого пана, полковника Брацлавського Губаря, наші прохання до Вашого маєстату, бо з волі Бога Всемогутнього і Трійці Святої були постановлені пакти під Журавном між поляками і турками, тому і посилаю, щоб виконували… Щоб з Кальника і Немирова і інших міст війська вивели. Ще раз прошу дотримуватись пактів, які воєвода хелмінський підписав». До Варшави з посольством був відправлений козацький полковник Губар–Бершадський, який перед тим дістав призначення у Брацлавський полк.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Твой до гроба
Твой до гроба
[Любовные романы / Современные любовные романы / Роман]
Рядом с тобой я чувствую себя живым, пусть и окружен смертью. Роман, от которого замирает сердце (но не навсегда). «В городе, до краев наполненном музыкой, ее смех – моя самая любимая мелодия».
0
Сказки для детей
Сказки для детей
[Детская литература: прочее / Сказка / Детская проза]
В мою первую книгу вошли сказки и рассказы для детей и их родителей. Сборник завершен, но я буду добавлять бонусные главы время от времени. Пожалуйста, подпишитесь на меня и поставьте звёздочку, так
0
Предупредить и обезвредить
Предупредить и обезвредить
[Публицистика / Любовное фэнтези / Современная проза]
Вы не можете устроить свою счастливую сытую личную жизнь под боком богатого мужчины? Вас часто обманывают эти самые личности? Я, Лилия Солнышко, помогу решить ваши проблемы! Я не предлагаю вам
0
До снега
До снега
[Ужасы / Современная проза / Попаданцы]
Илья Зимин девять лет искал в лесах чужих детей и чужих стариков. Он знает, что заблудившийся ребёнок прячется от поисковиков, а старик с деменцией идёт по прямой, пока не упрётся в воду. Одного он
0
Император поневоле. Заговор
Император поневоле. Заговор
[Историческая проза / Попаданцы / Альтернативная история]
Я был предпринимателем, депутатом, воевал и погиб. Переродился в теле Императора Павла. Цареубийцы ликуют, в предвкушении наград и чинов. Об убитом императоре уже и забыли. Но я – живой! Англичане
0
Ветров, мы просто друзья!
Ветров, мы просто друзья!
[Современные любовные романы / Проза / Роман]
Хуже сломанного о грильяж зуба может быть только врач, к которому придётся идти сдаваться. Особенно если этот врач — Глеб Ветров: наглый красавчик-стоматолог, друг детства и мужчина, от чьей
0
Генерал в белом халате. Близнецы для бывшего
Генерал в белом халате. Близнецы для бывшего
[Военное дело, спецслужбы / Проза / Современная проза / Роман]
– Аля? Что ты тут делаешь? – широкоплечая фигура генерала Журавлёва надвигается на меня. Вдруг резко останавливается. – Так это твои сыновья втянули моих дочерей в рискованную авантюру?! – В его
0
Невеста шейха -1
Невеста шейха -1
[Современные любовные романы / Проза / Современная проза / Роман]
Он — чудовище в идеально скроенном костюме. Кайс аль-Хадид, безжалостный шейх и теневой владелец целого эмирата. Моя мать, главный аудитор его корпорации, провернула немыслимое: имея на руках
0
Я больше не буду твоей женой
Я больше не буду твоей женой
[Документальная литература / Биографии и Мемуары / Дом и семья / Здоровье]
— Ника — его дочь. Ей восемь лет. И он обещал развестись с вами ещё три года назад.Двадцать лет я была идеальной женой известного хирурга. Отказалась от профессии, вела его дом, писала отчёты его
0
Измена. Зима подарила мне тебя
Измена. Зима подарила мне тебя
[Секс и семейная психология / Любовные романы / Современная проза]
— А если бы получилось? — спрашиваю я. — Если бы через две недели я принесла тебе тест с двумя полосками, ты бы остался?Илья смотрит на меня, и я вижу, как он прикидывает, какой ответ прозвучит
0
Одна забытая ночь
Одна забытая ночь
[Секс и семейная психология / Современная проза / Роман]
Я помню всё.Коктейль с вишенкой, его руки на моей талии, утро, в котором его уже не было.А он не помнит ничего.Ни ту ночь, ни моё имя. Зовёт меня Зефиркой, потому что у меня розовые волосы, и
0
Ты моя, даже в аду
Ты моя, даже в аду
[Любовные романы / Современные любовные романы / Любовное фэнтези / Эротика, Секс]
Предательство и разорванная помолвка перечеркнула жизнь Тристана, его семья потеряла всё. Он смог встать на ноги, но месть бывшей невесте стала его целью и сделала его одержимым Эсминой.Похитить
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Второй шанс для Лекаря. Том 8
Второй шанс для Лекаря. Том 8
[Альтернативная история / Попаданцы / Исторические приключения / Самиздат]
Аннотация с первого тома: Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и
5
Имперец. Ранг 4. Воевода
Имперец. Ранг 4. Воевода
[Боевая фантастика / Боевое фэнтези]
Спасение цесаревича от пули принесло Александру титул, должность личного телохранителя и редкую магию стихий. Теперь он – правая рука наследника престола и командир его личного отряда особого
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Развод. Я тебе ничего не должна
Развод. Я тебе ничего не должна
[Современные любовные романы]
- Скорее раздевайся, Ириша. Я до спальни не дойду. Прямо тут тебя сейчас... Охрипший от возбуждения голос мужа звучит в тёмной гостиной оглушительно громко. Не так я планировала начало
6
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
13
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
1
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Двадцать два несчастья. Том 14
Двадцать два несчастья. Том 14
[Самиздат / Попаданцы]
У Епиходова несчастий — двадцать два подряд, Но враги от этих бед в панике бежат! Фортуна! Лотерея! В жизни как в кино, Но не как в кино… Здесь все предрешено! У Таисии на шоу выдал весь
2
43 таракана в твоей голове. Психологические и психиатрические синдромы, которые отравляют нам жизнь
43 таракана в твоей голове. Психологические и психиатрические синдромы, которые отравляют нам жизнь
[Основы психотерапии / Общая психология]
Если иногда кажется, что ваша психика – большая коммуналка, где втихаря поселились «паника», «самокритика» и «вечный спасатель», – эта книга для вас. Здесь вы найдете «досье» на каждого «оккупанта»,
0
Семейное древо
Семейное древо
[Современные любовные романы / Самиздат]
Всю жизнь Анна пребывала в полной уверенности, что на всем белом не осталось ни одного родного ей человека, но внезапно с ней связывается поверенный, чтобы сообщит о смерти ее бабки Клавдии. Девушка
0
Кодекс Охотника. Книга XXXIX
Кодекс Охотника. Книга XXXIX
[Самиздат / Попаданцы / Боевая фантастика]
Многомерная Вселенная, Равномерная Вселенная, Кодекс… Что-то их всех связывает. А учитывая, что Вселенных еще больше, то и тайн тоже сильно больше. Я всё еще заперт в Запретном мире и у меня нет
3
Мир содрогнулся… Народ не заметил…
Мир содрогнулся… Народ не заметил…
[Классическое фэнтези / Социальная фантастика]
А в каком бы мире мы жили, если бы Владимир в Х веке принял ислам, а не христианство?.. А потом изобрели бы «машину времени», и отправился бы исследователь разбираться в причинах такого выбора… Во
4
Тьма внутри
Тьма внутри
[Самиздат]
Очень долго ждал выхода первой игры полного погружения? Планировал своё развитие в мага нагибатора? Хотел заработать? Получай класс друида, и старт вдали от всех городов. Тебе мало и ты все равно
0
Блокада Ленинграда. Хроника 872 дней и ночей народного подвига
Блокада Ленинграда. Хроника 872 дней и ночей народного подвига
[Историческая проза / Публицистика / О войне]
Великий подвиг и ужасная трагедия. Тяжелейшее испытание не только для солдат, но и для мирных жителей нашей страны, ставшее одним из ключевых событий Великой Отечественной войны. 872 дня голода и
1
Демонология по Волкову
Демонология по Волкову
[Самиздат / Городское фэнтези / Мистика]
Алиса Гречишная с детства усвоила, что надеяться в этой жизни можно только на себя. Сразу после школы она вынуждена была идти работать, чтобы помогать матери и младшим сестрам, и главной ее проблемой
0
 Разгром линии Маннергейма
Разгром линии Маннергейма
[Документалистика / О войне]
Книга «Разгром линии Маннергейма» содержит воспоминания участников боев с белофиннами. Эти воспоминания взяты из двухтомного сборника «Бои в Финляндии».
0
Избранная. Пробуждение
Избранная. Пробуждение
[Любовная фантастика / Самиздат]
Правильно говорят — люди не ценят то, что у них есть, пока не потеряют. Я не особо прислушивалась к данному высказыванию, равно как и к другим напутствиям людей постарше. Мне хотелось совершать
0
Солдат Сидоров
Солдат Сидоров
[Самиздат / Альтернативная история]
23 февраля этого года я проснулся немного раньше обычного, было время полежать и подумать. Вспомнилась служба в армии, все плохое и хорошее что там происходило. Вспомнились сослуживцы, и еще я
0