MoreKnig.org

Усі гетьмани України: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Реєнт Олександр, Коляда Ігор



Шрифт:

Через якийсь час полтавський полковник отримав листа від Стринджі з Путивля, де той повідомляв, що везе з собою царську грамоту на обрання нового гетьмана і жалування для війська. Крім того, Стринджа просив охорони для захисту від урядників Виговського.

Дальшому розвитку цих подій перешкодив наступ на Полтаву карального загону, сформованого з 700 найнятих сербів, волохів, поляків, німців та 800 городових козаків під командою полковників Івана Сербина та Івана Богуна. Загін мав гетьманський наказ несподівано увірватись до Полтави й заарештувати Пушкаря. Але загін збився з санної дороги, вийшов до містечка Великі Будища, за кілька кілометрів на північ від Полтави, і мусив там заночувати.

Дізнавшись про це і маючи на руках царську грамоту про нові вибори гетьмана, Пушкар почав діяти у властивому для нього стилі — рішуче і енергійно. Він кинув проти супротивника 700 загартованих у боях запорожців Бараба- ша, які 5 лютого 1658 року поблизу урочища Жуків Байрак дощенту розгромили карателів під час їхнього обіду. Так царська грамота про нове обрання гетьмана відкрила початок збройної міжусобиці в Україні, яка й стала прелюдією трагічної Руїни.

Наприкінці січня 1658 року подібну грамоту привезли гетьману і Міневський та Коробка. Підбадьорений нею, Виговський почав готувати генеральний наступ на Пушкаря. Від його імені Лісницький наказав ніжинському полковникові Григорію Гуляницькому, лубенському — Павлові Швецю, чернігівському — Оникію Силичу та прилуцькому — Петрові Дорошенку привести війська у Миргород. Але обстановка на цей час уже різко змінилась. Населення багатьох міст і сіл уже дізналося про майбутні вибори гетьмана і перестало слухатись Виговського. Тому на заклик Лісницького мало хто відгукнувся. А коли військо Пушкаря рушило з Полтавського полку на майбутню раду, місце якої у царській грамоті запорожцям визначалось у Лубнах, то йому ніхто не чинив ніякого опору.

У ході цих подій Пушкар отримав послання від нового київського митрополита Діонісія Балабана, який підтримував Виговського. Митрополит погрожував полковникові прокляттям за розпалену міжусобицю і закликав того покаятись. Певний своєї правоти і дієвості царської грамоти, Пушкар відповів, що «чернь» не хоче бачити Виговського гетьманом, а сам він змириться з його владою тільки тоді, коли за участю всієї української «черні» та «черні» Війська Запорозького його знову оберуть гетьманом. Свої дії полковник пояснював тим, що згідно з царською грамотою запорожці «вигреблись» із Запорожжя й об’єдналися з «городовим Військом Запорозьким», щоб провести генеральну раду для обрання гетьмана.

На початку лютого 1658 року до Переяслава прибув Хитрово. Туди ж приїхали лояльно налаштовані щодо Виговського старшини, митрополит Балабан з ієрархами, представники козацтва і міщанства. Дещо пізніше до них приєднався і Виговський зі своїми численними родичами. На попередній нараді з майбутніми учасниками ради Виговський сказав, що «москаль» не рахується з виборами гетьмана за давнім козацьким звичаєм і хоче нав’язати «нам свого бороданя». «Якщо ви тепер, — говорив гетьман, — піддастесь, то навіки втратите свої права і привілеї, тому вибирайте самі, своїми вільними голосами».

Рада у Переяславі відбулась приблизно у середині лютого 1658 року. Присутні одностайно обрали Виговського гетьманом, а Хитрово затвердив їх вибір. Після цього окольничий обнародував царські вимоги до гетьмана. Цар велів прийняти воєводу у Чернігів, Ніжин, Переяслав та інші міста. Вони мали відати справами «осадних людей», збирати подимне і податки з оренд на жалування Війську Запорозькому та утримання московських гарнізонів. Крім того, цар наказував вивести українські війська з Нового Вихова і Чаусіа у Білорусії, а також повернути власникам утікачів з Брянського, Корачевського, Путивльського та інших московських повітів.

Дізнавшись про раду, Пушкар страшенно розлютився. Маючи на руках царську грамоту про її проведення в Лубнах, він розцінив дії окольничого й Виговського як ігнорування Запорозької Січі та городової «черні» і через спеціального посланця звинуватив Хитрово у порушенні царської волі й зажадав повторної ради у Лубнах. Ведучи залаштункову гру, Хитрово подався до Лубен на зустріч із Пушкарем, під час якої запевнив того у царській милості та обдарував соболями.

Тонкими політичними ходами московський уряд нарешті протиставив одна одній дві основні сили України і спровокував їх в міжусобну боротьбу не на життя, а на смерть.

Гетьман Виговський, прагнучи придушити заколот, мобілізував полки, в яких було 20 тисяч козаків, приєднавши до них своїх нових союзників — татар (40–тисячну орду на чолі з Карач–беєм). В облогу була взята Полтава, біля якої два тижні велися бої. 15 травня 1658 року бунтівників розбили. З їхнього боку полягло 15 тисяч вояків, серед них і Мартин Пушкар. Якова Барабаша повісили. Полтава була спалена. Татари захопили багато людей у неволю. Виговський велів козакам відбити бранців. Запорожці втекли під захист московського війська, яке прибуло разом із воєводами, щоб стати залогами в Києві, Чернігові та Ніжині.

Воєводи злякалися й відступили зі своїми ратними людьми в межі Московської держави.

Так розпочалася в Україні кривава братовбивча війна. На цей раз громадянська війна коштувала Україні 50 тисяч людських жертв.

Ситуація, що склалася в Україні, певного мірою була наслідком підступної, двоєдушної політики Москви, яка й розпалювала, й використовувала громадянську війну в Україні.

Виговський на гіркому досвіді переконався, що за найлояльнішого його ставлення до Московської держави царська політика несе згубу і йому особисто, і, головне, Україні. Гетьман приймає рішення розірвати союз із Москвою. Виговського підтримала більшість козацьких полковників зі своїми полками, а також генеральна старшина, яка добре розуміла антиукраїнську політику Москви. Це були найосвіченіші серед козацтва люди, які найкраще виявили себе в минулій боротьбі українського народу з поляками: генеральний суддя Богданович–Зарудний, генеральний осавул Ковалевський, генеральний писар Іван Груша, обозний Тиміш Носач, полковники — Григорій Лісницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, Іван Богун, Оникій Силич, Остап Гоголь, Михайло Зеленський, Михайло Ханенко, Станіслав Морозенко; брати Виговського — Данило, Костянтин і Федір, їхній дядько, овруцький полковник Василь та небіж Ілля Виговські.

Погляди цієї старшини поділяло й духовенство, яке чинило опір домаганням Москви скасувати давній звичай обирати нового митрополита для української церкви вільними голосами всіх архієреїв, а також спробам підкорити українську церкву Московському патріарху. Заможні міщани також стояли за незалежність України, оскільки вони вже почали відчувати наступ Москви на їхні права.

Проте частина старшини трималася Москви. Виговський виступив з міжнародним маніфестом, пояснюючи причини, що привели його до повного розриву і війни з Москвою. «Ми, все військо Запорозьке, заявляємо й свідчимо перед Богом і цілим світом цією нашою невинною й чистою маніфестацією, що великі війни, ведені з Польщею, не мали ніякої іншої мети, як тільки оборону святої Східної Церкви й прадідівської свободи, якої любов’ю ми держимося. Її провадив вічної пам’яті наш гетьман Богдан Хмельницький і канцлер наш Іван Виговський. Свої приватні справи відсунули ми далеко перед славою Божою й справами громадськими. Задля того ввійшли ми в союз із татарами, з пресвітлою королевою шведською Христиною, а згодом і з найяснішим королем Карлом Густавом, і всім ми завсігда дотримували, заховували їх непорушними і додержували вірність. Навіть і Польщі не дали ми ніколи причини нарушити пакти, але всім додержали свято нашу вірність, умови й союзи. І не з іншої причини прийняли ми протекторат великого князя московського, як тільки щоб нашу свободу, здобуту за Божою допомогою і освячену кров’ю, могли зберегти, а після смерті передати потомкам нашим».

Далі в маніфесті говорилося, що цар московський не справдив надій України, не виконав своїх обіцянок, не надавав допомоги проти ворогів, розпочав трактати з Польщею коштом України, наказав ставити в Києві фортецю, щоб держати народ в ярмі, нарешті задумав зовсім знищити Білу Русь і Україну з усім Військом Запорозьким, почав сіяти усобицю, піддержувати бунти проти гетьмана. «Москва готує нам ярмо неволі насамперед внутрішньою громадянською війною, а далі відкрито своєю власного зброєю, без усякого приводу з нашого боку». Наприкінці в маніфесті зазначалося, що не на українців спадає відповідальність за нову війну, що вже розпалилася, й що вони «примушені підняти законну оборону та звернутися до сусідів із проханням про допомогу для своєї боротьби».

Оскільки Швеція на той час припинила війни й пізніше формально замирилася з Москвою і Польщею, Виговський зі старшиною та вище православне духовенство з Київським митрополитом Діонісієм Балабаном прийняли пропозицію про союз із Польщею, яка, будучи ослаблена майже безперервними війнами, прагнула знову приєднати козаків, обіцяючи Україні самостійність у межах Речі Посполитої. 16 вересня 1658 року в місті Гадячі укладено трактат про унію України з Польщею, за яким Україна на рівних правах входила до федерації Польщі та Литви як «Велике князівство Руське».

Однак Гадяцький договір, навіть ратифікований сеймом Речі Посполитої, практично не набрав життя. Український уряд на чолі з гетьманом Виговським припустився серйозного прорахунку, не зваживши на потужні антипольські настрої в українському суспільстві. На пам’яті народу були і тяжке його становище під час панування Речі Посполитої, і кровопролитні повстання та війни, які жорстоко придушувалися карателями, нерідко попри щедрі обіцянки, і гоніння на православну віру. Тяжким був би і військовий союз з Кримським ханством, що його ще раніше відновив Виговський. Усе це, замість того щоб зняти гостроту соціальних суперечностей, ще більше їх посилило. Цим скористалася опозиція, до якої почали поступово прихилятися й деякі сподвижники Виговського, серед яких був і Іван Богун. Особливо негативно сприйняли рядові козаки пункт Гадяцького трактату про нобілітацію1 старшини. Сам Виговський отримав тоді міста Лисянку, Любомль, Смілу (через останню різко загострилися відносини з Ю. Хмельницьким), а його брати — Стеблів, В’язівок та ін.

__________

1Нобілітація — надання дворянського титулу, шляхетства

Царський уряд був дуже стурбований Гадяцьким трактатом і пішов навіть на серйозні поступки гетьману, але до російсько–українських переговорів з цього приводу не дійшло. Громадянська війна переросла у війну з Московією, яка відкрито стала на бік опозиції. Після невдалої спроби Данила Виговського та Івана Богуна вибити царські війська з Києва питання про поступки було знято з порядку денного.

Зібравши раду, Виговський узгодив з нею план кампанії по розгрому опозиції та царських військ на прикордонні. Головний удар мусили завдати об’єднані сили козацьких і татарських військ під командуванням мурз Канмамета, Урака та Булата. Ці війська мали взяти Путивль, Сівськ, Суми, Недригайлів, Царевоборисів, Кам’янське та інші «порубіжні міста». Виговський швидко перетнув тодішні кордони, але надовго загруз, упродовж цілого місяця облягаючи Кам’янське. Ординці вчинили напади на Недригайлів та Царевоборисів, але після цього їхні головні сили повернули до Криму. Іван Нечай розбив царські війська на Стародубщині (Мглин), а глухівський сотник Пилип Уманець узяв в облогу загін царських військ під Новгородом–Сіверським. Але противна сторона не сиділа склавши руки. На кордонах почало збиратися велике царське військо, яке здійснювало рейди в глиб України. Опозиція, посилена допомогою з Росії, розв’язала активні дії на Лівобережній Україні. Так, І. Донець і котельвянський сотник Степаненко розгорнули наступ на Полтаву, де розташувалася залога полковника Ф. Гаркуші. Одночасно рушили в наступ І. Іскра, який оголосив себе наказним отаманом, С. Довгаль, який назвався миргородським полковником, і сотник Остап Воропай. Місце страченого Я. Барабаша посів новообраний кошовий отаман Іван Безпалий, який отаборився в Ромнах. 12 грудня 1658 року на допомогу останньому прийшов з військами князь Г. Ромодановський, а пізніше, уже в січні 1659 року — військо під командуванням князів С. Пожарського, С. Львова, Ф. Куракіна. Таким чином, в тилу у Виговського сконцентрувалася величезна армія, і гетьман мусив відступити. Саме тоді до Ромен з Гадяча підоспів І. Іскра. На шляху до Лохвиці в селі Піски його зустрів загін гетьманських військ під командуванням І. Скоробогатька. 22 січня Іскра тримав оборону, а 23 січня 1659 року його загін було винищено, сам Іскра з старшиною Ободом загинули.

Війна ставала все масштабнішою, обидві сторони кидали в бої нові й нові резерви. Але в той час як Річ Посполита надавала Виговському скоріше символічну допомогу, а Кримське ханство обмежувалося короткочасними походами, царська Московія поступово нагромадила на кордонах могутнє військо, яке все активніше проводило операції в Україні, не спиняючись перед тяжкими репресіями. Особливо «відзначився» князь Ю. Борятинський. Після невдалої спроби Д. Виговського взяти Київ він, ходячи на лови за «изменниками», сплюндрував і випалив околиці міста, вирубав і повісив чимало мирних жителів. Небезпідставно Гуляницький гостро дорікав царському послу за те, що «безпрестанние войска свои на нас с своевольниками насилает и многие места выжгли и высекли, взяв за присягою и поругательство над християны чинит, пуще бусурманов турков и жидов; лутчи да быть у турка, а нежели у москалей». Поели Виговського, які вимагали в царя не втручатися в українські справи і повернути назад свої війська, були заарештовані. Опозиція, відбиваючи в урядових військ міста й села, жорстоко мстилася за репресії, не спиняючись перед умовляннями та заборонами деяких царських воєначальників. Зі свого боку Виговський все жорстокіше намагався придушити опозицію.

На початку лютого 1659 року він розбив ворожі війська під Переяславом, про що сповістили Європу деякі друковані «летючі листки» (газети). 14 лютого Виговський підійшов до Миргорода, де засів один із лідерів опозиції С. Довгаль, і запропонував його жителям здатися. Листи гетьмана та агітація миргородського протопопа Пилипа схилили миргородців до згоди. Довгаль мусив капітулювати разом зі своїми військами. Московський загін, що був при ньому, роззброїли, пограбували і відпустили на всі чотири сторони. Гетьман рушив після цього на Гадяч, Хорол, Сорочинці й Грунь, розбиваючи на шляху загони опозиції. Юрій Немирич вів боротьбу за Лохвицю. Тоді ж тяжкі бої розгорнулися під Мстиславом, де в наступ перейшли війська Івана Нечая та Самійла Виговського. Гетьман у цей час наштовхнувся під Грунню на значний опір опозиції, після чого взяв в облогу Зіньків, де укрився з двома тисячами запорожців та царськими військами Іван Силка, що проголосив себе наказним гетьманом. Облога міста затяглася. Не допоміг і прихід з–під Лохвиці Юрія Немирича. Після кількох невдалих штурмів Виговський відступив і рушив на захід, узявши на шляху Веприк, Ра- шівку, Мошенки, а потім повернув до Чигирина. Командування над гетьманськими військами на Лівобережній Україні було покладено на Г. Гуляницького. Тим часом зі сходу на Київ посунула потужна лавина царських військ, яка налічувала понад 100 тисяч вояків.

Цими військами командували князі О. Трубецькой, С. Пожарський, Г. Ромодановський, С. Львов, Ф. Куракін. До них приєднався із загонами сил опозиції І. Безпалий. На шляху царських військ стояли гетьманці ніжинського полковника Г. Гуляницького, на якого було покладено командування на Лівобережній Україні, а також прилуцького полковника Петра Дорошенка. Гетьманці стояли відповідно під Конотопом та Срібним. Ромодановський і Безпалий узяли Лохвицю, потім Срібне, причому останнє місто вирубали упень і спалили. Майже одночасно обложили в Конотопі Гуляницького. Невдовзі сюди стягнулися всі царські війська, які вийшли із Слобожанщини. Гуляницькому вже не вперше було приймати оборону фортець, то й цього разу він зі своїми ніжинськими та чернігівськими козаками хоробро протистояв ворожим військам, завдаючи їм великих утрат. Не допомагали ані штурми, ані підкопи з мінами, ані постійне бомбардування артилерією. Навіть Самовидець, який негативно ставився до Виговського та його сподвижників, і той відзначив хоробрість і вправність обложених. Коли царські війська почали робити перед собою земляний вал, щоб засипати рів перед містом, то землю ту обложенці під час вилазок тягали в Конотоп і збільшували свій вал. Царські війська задовольнялися тим, що чинили рейди, внаслідок чого були спалені Борзна й передмістя Ніжина.

Успішна оборона Конотопа дала змогу гетьману Ви- говському виграти час і зібрати чимале військо, яке разом з невеликими загонами сербів, німців, поляків та молдаван нараховувало близько шістдесяти тисяч. Окрім іншого, він добився і того, що сам хан Мухаммед–Гірей IV разом із сорокатисячною ордою рушив йому на підмогу. Українські й кримські війська з’єдналися на Крупич–полі. Підійшовши до Конотопа, Виговський залишив орду, яка за річкою Соснівкою поділилася на дві частини. Сам же гетьман на чолі решти війська вдарив на царські сили і завдав їм значної шкоди. Побачивши нечисленне військо гетьмана, князь Пожарський рушив за ним, а коли воно стало тікати (як виявилося потім, умисне), кинувся навздогін. Коли Пожарський перетнув за втікачами річку, то опинився в пастці біля села Соснівка. Із засідки з двох боків на його військо вдарили резервні козаки Виговського та орда. Одночасно широко розлилася річка, яку встигли загатити люди Виговського, котрі на додачу зруйнували міст, що унеможливило відступ старим шляхом. Таким чином, Конотопська битва відбулася за сценарієм, подібним до Батозької битви, але масштаби втрат виявилися значно більшими. Внаслідок Конотопської катастрофи на полі бою полягло близько сорока тисяч царського війська, а п’ятнадцять тисяч, у тому числі з півсотні воєвод, були взяті в полон.

До полону потрапив і сам Пожарський. Також ходили чутки, що воєвода Ромодановський був поранений і навіть убитий. Насправді ж Ромодановському вдалося втекти до своїх. У Конотопській битві Виговський втратив чотири тисячі козаків, а хан — шість тисяч ординців. Самійло Величко записав з цього приводу: «Отак винагороджено було, Бог так зволив, розором і кров’ю війська і його (Пожарського. — Авт.) власного, невинне пролиття крові сріблянських мешканців і розор міста, що їх учинив Пожарський, бо з тої поразки міг утекти до свого обозу під Конотоп хіба той, хто мав крилаті коні». 9 липня 1659 року союзники вдарили на царське військо, яке ще стояло під стінами Конотопа, й воно мусило відступати до Путивля «оборонною рукою», тобто табором, відбиваючись від насідаючих козаків і татар. Конотопська битва мала надзвичайно широкий резонанс у Європі. В Москві звістка викликала велику тривогу, адже після «смутних часів» ще ніхто так не загрожував їй. С. Соловйов так описав події: «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув у один день, і ніколи вже після того цар московський не був у силі вивести в поле такого блискучого війська. В жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу, й жах напав на Москву». Цар звелів готуватися до оборони і навіть сам наглядав над земляними роботами. До Москви почали прибувати біженці, поширилися чутки, що цар виїде за Волгу, в Ярославль. Виговський і справді готував наступ на Москву, але невдовзі, коли татари почали чинити наскоки за кордон, був змушений відмовитися від свого наміру. Почалося з того, що Сірко вдарив на Крим і ногайські улуси і завдав там великої шкоди. Це стало приводом для повернення хана на батьківщину. Він залишив Виговському лише невелику частину свого війська. З тилу Шереметев та Борятинський посилили свої рейди з Києва, і Виговський мусив послати свого брата Данила, щоб той узяв Київ, але й цього разу того спіткала невдача. Сам гетьман повернув свої сили проти опозиції і знов узяв Миргород, Веприк, рушив на Гадяч, де засів полковник Апостол. Але опозиція не припиняла боротьбу. Коли князь Трубецькой — згідно з волею царя — вже хотів запропонувати Виговському мир на умовах договору 1654 року, до нього прибув представник опозиції ніжинський протопіп Мефодій Филимонович і заявив про підготовку повстання в тилу Виговського. На чолі добре законспірованої змови стояла група козацької старшини, яка висунула своїм лідером Богданового сина (фактично керував усім Яким Сомко, дядько Юрія Хмельницького). До змовників належали наказний ніжинський полковник Василь Золотаренко (брат славетного Івана Золотаренка, що поліг у 1655 році, та третьої дружини Богдана Хмельницького — Ганни), переяславський полковник Тиміш Цицюра, Іван Богун, Іван Сірко та інші. На Січ було послано від імені Юрія Хмельницького Івана Брюховецького. Ці лідери були значно сильніші й авторитетніші, ніж ті, що діяли в 1658 — першій половині 1659 року. їхній виступ якраз після Конотопської битви пояснюється острахом перед фактичним запровадженням у життя Гадяцького трактату, послабленням Росії як імовірного союзника в боротьбі проти Польщі і, звичайно, можливою війною з Московією, що протікала б переважно на Лівобережжі (основу опозиції знову складала старшина лівобережних поляків).

Повстання проти Виговського почалося в Переяславі, де діяв Т. Цицюра та сотник Василь Лихий. За свідченням Самовидця, Цицюра викликав до себе поодинці прихильників Виговського, а там наказував їх в’язати, а потім страчувати. Оволодівши Переяславом, Цицюра послав гінців по допомогу до царських воєвод у Київ і отримав її. Після цього заколотники взяли Ніжин. Скориставшись тим, що Гуляницький від’їхав до Корсуня, вони тихо увійшли до міста й подали сигнал для виступу. За одну годину захоплені зненацька прихильники Виговського та п’ять польських хоругов були винищені. Третім значним містом, яке виступило проти Виговського, став Чернігів. Потім повстання охопило значну частину Лівобережної та Сіверської України. Саме тоді вбито Юрія Немирича, коли він їхав до Чигирина. Про початок повстання дано знати царським військам, і невдовзі Ромодановський виступив у похід на Полтаву й Пирятин, а Трубецькой — на Ніжин. У Переяславі на Трубецького чекав уже Безпалий, а на півдні діяв Сірко. Гетьманом було проголошено Юрія Хмельницького, хоч обрали його пізніше, а наказним гетьманом став Я. Сомко. Повстання перекинулося й на Правобережну Україну, де його очолив Іван Богун.

Виговський врятувався випадково. Один із змовників розповів про підготовку виступу проти нього на сповіді. Священик відмовився відпустити йому гріхи, і тоді змовник розповів про наміри опозиції Виговському, і той встиг утекти. Гетьман тоді віддав рішучі накази про страту Богуна й Сірка, але останні випередили його і встигли вже перебити кілька десятків визначних прихильників Виговського. Іван Груша, якого гетьман послав до короля, із сльозами на очах розповідав у Львові про те, що лише з його полку змовники винищили дванадцять хоругов разом з їх дружинами та дітьми. Данило Виговський у цей час благав Потоцького, командувача польськими військами, щоб той подав допомогу для походу на Чигирин та Смілу. В столиці тримала оборону невелика залога С. Гуляницького. У Смілі перебувала Катерина Хмельницька — дружина Д. Виговського.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Твой до гроба
Твой до гроба
[Любовные романы / Современные любовные романы / Роман]
Рядом с тобой я чувствую себя живым, пусть и окружен смертью. Роман, от которого замирает сердце (но не навсегда). «В городе, до краев наполненном музыкой, ее смех – моя самая любимая мелодия».
0
Сказки для детей
Сказки для детей
[Детская литература: прочее / Сказка / Детская проза]
В мою первую книгу вошли сказки и рассказы для детей и их родителей. Сборник завершен, но я буду добавлять бонусные главы время от времени. Пожалуйста, подпишитесь на меня и поставьте звёздочку, так
0
Предупредить и обезвредить
Предупредить и обезвредить
[Публицистика / Любовное фэнтези / Современная проза]
Вы не можете устроить свою счастливую сытую личную жизнь под боком богатого мужчины? Вас часто обманывают эти самые личности? Я, Лилия Солнышко, помогу решить ваши проблемы! Я не предлагаю вам
0
До снега
До снега
[Ужасы / Современная проза / Попаданцы]
Илья Зимин девять лет искал в лесах чужих детей и чужих стариков. Он знает, что заблудившийся ребёнок прячется от поисковиков, а старик с деменцией идёт по прямой, пока не упрётся в воду. Одного он
0
Император поневоле. Заговор
Император поневоле. Заговор
[Историческая проза / Попаданцы / Альтернативная история]
Я был предпринимателем, депутатом, воевал и погиб. Переродился в теле Императора Павла. Цареубийцы ликуют, в предвкушении наград и чинов. Об убитом императоре уже и забыли. Но я – живой! Англичане
0
Ветров, мы просто друзья!
Ветров, мы просто друзья!
[Современные любовные романы / Проза / Роман]
Хуже сломанного о грильяж зуба может быть только врач, к которому придётся идти сдаваться. Особенно если этот врач — Глеб Ветров: наглый красавчик-стоматолог, друг детства и мужчина, от чьей
0
Генерал в белом халате. Близнецы для бывшего
Генерал в белом халате. Близнецы для бывшего
[Военное дело, спецслужбы / Проза / Современная проза / Роман]
– Аля? Что ты тут делаешь? – широкоплечая фигура генерала Журавлёва надвигается на меня. Вдруг резко останавливается. – Так это твои сыновья втянули моих дочерей в рискованную авантюру?! – В его
0
Невеста шейха -1
Невеста шейха -1
[Современные любовные романы / Проза / Современная проза / Роман]
Он — чудовище в идеально скроенном костюме. Кайс аль-Хадид, безжалостный шейх и теневой владелец целого эмирата. Моя мать, главный аудитор его корпорации, провернула немыслимое: имея на руках
0
Я больше не буду твоей женой
Я больше не буду твоей женой
[Документальная литература / Биографии и Мемуары / Дом и семья / Здоровье]
— Ника — его дочь. Ей восемь лет. И он обещал развестись с вами ещё три года назад.Двадцать лет я была идеальной женой известного хирурга. Отказалась от профессии, вела его дом, писала отчёты его
0
Измена. Зима подарила мне тебя
Измена. Зима подарила мне тебя
[Секс и семейная психология / Любовные романы / Современная проза]
— А если бы получилось? — спрашиваю я. — Если бы через две недели я принесла тебе тест с двумя полосками, ты бы остался?Илья смотрит на меня, и я вижу, как он прикидывает, какой ответ прозвучит
0
Одна забытая ночь
Одна забытая ночь
[Секс и семейная психология / Современная проза / Роман]
Я помню всё.Коктейль с вишенкой, его руки на моей талии, утро, в котором его уже не было.А он не помнит ничего.Ни ту ночь, ни моё имя. Зовёт меня Зефиркой, потому что у меня розовые волосы, и
0
Ты моя, даже в аду
Ты моя, даже в аду
[Любовные романы / Современные любовные романы / Любовное фэнтези / Эротика, Секс]
Предательство и разорванная помолвка перечеркнула жизнь Тристана, его семья потеряла всё. Он смог встать на ноги, но месть бывшей невесте стала его целью и сделала его одержимым Эсминой.Похитить
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Второй шанс для Лекаря. Том 8
Второй шанс для Лекаря. Том 8
[Альтернативная история / Попаданцы / Исторические приключения / Самиздат]
Аннотация с первого тома: Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и
5
Имперец. Ранг 4. Воевода
Имперец. Ранг 4. Воевода
[Боевая фантастика / Боевое фэнтези]
Спасение цесаревича от пули принесло Александру титул, должность личного телохранителя и редкую магию стихий. Теперь он – правая рука наследника престола и командир его личного отряда особого
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Развод. Я тебе ничего не должна
Развод. Я тебе ничего не должна
[Современные любовные романы]
- Скорее раздевайся, Ириша. Я до спальни не дойду. Прямо тут тебя сейчас... Охрипший от возбуждения голос мужа звучит в тёмной гостиной оглушительно громко. Не так я планировала начало
6
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
13
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
1
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Двадцать два несчастья. Том 14
Двадцать два несчастья. Том 14
[Самиздат / Попаданцы]
У Епиходова несчастий — двадцать два подряд, Но враги от этих бед в панике бежат! Фортуна! Лотерея! В жизни как в кино, Но не как в кино… Здесь все предрешено! У Таисии на шоу выдал весь
2
43 таракана в твоей голове. Психологические и психиатрические синдромы, которые отравляют нам жизнь
43 таракана в твоей голове. Психологические и психиатрические синдромы, которые отравляют нам жизнь
[Основы психотерапии / Общая психология]
Если иногда кажется, что ваша психика – большая коммуналка, где втихаря поселились «паника», «самокритика» и «вечный спасатель», – эта книга для вас. Здесь вы найдете «досье» на каждого «оккупанта»,
0
Семейное древо
Семейное древо
[Современные любовные романы / Самиздат]
Всю жизнь Анна пребывала в полной уверенности, что на всем белом не осталось ни одного родного ей человека, но внезапно с ней связывается поверенный, чтобы сообщит о смерти ее бабки Клавдии. Девушка
0
Кодекс Охотника. Книга XXXIX
Кодекс Охотника. Книга XXXIX
[Самиздат / Попаданцы / Боевая фантастика]
Многомерная Вселенная, Равномерная Вселенная, Кодекс… Что-то их всех связывает. А учитывая, что Вселенных еще больше, то и тайн тоже сильно больше. Я всё еще заперт в Запретном мире и у меня нет
3
Мир содрогнулся… Народ не заметил…
Мир содрогнулся… Народ не заметил…
[Классическое фэнтези / Социальная фантастика]
А в каком бы мире мы жили, если бы Владимир в Х веке принял ислам, а не христианство?.. А потом изобрели бы «машину времени», и отправился бы исследователь разбираться в причинах такого выбора… Во
4
Тьма внутри
Тьма внутри
[Самиздат]
Очень долго ждал выхода первой игры полного погружения? Планировал своё развитие в мага нагибатора? Хотел заработать? Получай класс друида, и старт вдали от всех городов. Тебе мало и ты все равно
0
Блокада Ленинграда. Хроника 872 дней и ночей народного подвига
Блокада Ленинграда. Хроника 872 дней и ночей народного подвига
[Историческая проза / Публицистика / О войне]
Великий подвиг и ужасная трагедия. Тяжелейшее испытание не только для солдат, но и для мирных жителей нашей страны, ставшее одним из ключевых событий Великой Отечественной войны. 872 дня голода и
1
Демонология по Волкову
Демонология по Волкову
[Самиздат / Городское фэнтези / Мистика]
Алиса Гречишная с детства усвоила, что надеяться в этой жизни можно только на себя. Сразу после школы она вынуждена была идти работать, чтобы помогать матери и младшим сестрам, и главной ее проблемой
0
 Разгром линии Маннергейма
Разгром линии Маннергейма
[Документалистика / О войне]
Книга «Разгром линии Маннергейма» содержит воспоминания участников боев с белофиннами. Эти воспоминания взяты из двухтомного сборника «Бои в Финляндии».
0
Избранная. Пробуждение
Избранная. Пробуждение
[Любовная фантастика / Самиздат]
Правильно говорят — люди не ценят то, что у них есть, пока не потеряют. Я не особо прислушивалась к данному высказыванию, равно как и к другим напутствиям людей постарше. Мне хотелось совершать
0
Солдат Сидоров
Солдат Сидоров
[Самиздат / Альтернативная история]
23 февраля этого года я проснулся немного раньше обычного, было время полежать и подумать. Вспомнилась служба в армии, все плохое и хорошее что там происходило. Вспомнились сослуживцы, и еще я
0