Розмір має значення: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Точно.

— А вони у якій групі працюють?

— Тьху ти. Це має відношення до твоєї теми?

— Скажи спочатку ти, а тоді вже я.

Лях побарабанив пальцями, потім крутнувся на стільці.

— Ну добре. Тільки обіцяй одразу забути цю назву.

Я кивнув.

— Спеціальний аналітичний відділ. Повторити зможеш?

— Ні, — я покрутив головою. — Вже забувся. А звідки ти усе це знаєш, коли вони такі секретні?

— Вони працюють під прикриттям наших посвідчень.

Все-таки УГС — це глибина. Хоч скільки пірнай, а дна не видно.

— То ти скажеш, навіщо це тобі?

Я посміхнувся.

— Ну знаєш, ми теж не тільки ногами працюємо…

— Не випендрюйся.

— Не випендрююсь. Ти не повіриш, але це навіть простіше, ніж з коровами та метаном. Наскільки я розумію, статистику швидких розлучень засекретили іще до того, як доручити справу мені, — мабуть, я вгадав, бо вустами керівництва пробігла миттєва посмішка. — А оскільки це так, значить цифра 147 у справі — чисте фуфло, — я знову вгадав. — Ну, і як висновок, я хочу знати справжню цифру. І не нову версію, а просто істину. Як гадаєш, маю на це право?

Право я мав. За кілька хвилин спеціалісти суперсекретного відділу видали нам справжню цифру. І я вперше у житті побачив, як у Ляха посірішало обличчя.

Я сидів за комп’ютером і ретельно вивчав анкети трьох потерпілих, отримані у районній лікарні за допомогою фіктивного посвідчення працівника Мінохорониздоров’я. Три дівчини, точніше уже не дівчини. Прізвища різні. Вік різний. Дитячі хвороби — нічого особливого. Ага, оце вже цікавіше. Двоє мешкають на одній вулиці. Що це нам дає? А нічого, бо вони ходять до одного лікаря, а отже, і живуть поряд. До речі, треба глянути регіональну вибірку, де зараз найбільше розлучень.

Поки комп’ютер розсилав секретні запити, я зварив собі кави. Хто б оце півроку тому сказав мені, що займатимусь такою справою…

— Ну, як там твої майстри спорту зі стрибків?

Це Сагайдачний зі своєю незмінною люлькою. Підтримує молодь добрим словом.

— Яких стрибків?

— У гречку.

Добре сказано.

— Усе заперечують. Ані сном, ані духом не знають, де вона поділася, клята незайманість.

Зачекайте, а може, у них зроду ніякої незайманості не було? Трапляються ж різні аномалії? Я ляснув пальцями і взявся до нового запиту. Тепер це дані медоглядів з карток потерпілих.

Відповідь надійшла майже миттєво. Одна з постраждалих якимось дивом медогляди ігнорувала, у двох інших графа «гінеколог» мала позначку «В нормі».

— Слухай, — сказав я Сагайдачному. — Як цікаво! Медогляди свідчать, що у дівчат незайманість до певного часу була. А потім раз — і десь ділася.

Мій сусіда зареготав на весь кабінет:

— А щоб ти не сумнівався, зазвичай воно так і трапляється, — він по-батьківськи поплескав мене по плечах. — Пам’ятаєш стару приказку? «Козаче, бережи бластер. Він — не дівчина, не обдурить». І японський поет попереджав нас: «Луснув обруч у старої діжки в саду. Не вір, самураю, зрадливій дівчині»[1]. Фольклор, синку, на порожньому місці не з’являється.

[1] Тут і далі вірші в перекладі Т. Шевченка-Задунайського. Повністю з його творчістю можна познайомитися на сайті gak.com.ua