Диво-капелюх: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ну то й добре! — спробувала підбадьорити його Хропка.

— Авжеж, я так і знав, що ви мене не зрозумієте, — сказав Гемуль.

Мумі-троль і Хропка стурбовано перезирнулися. Шануючи зажуру Гемуля, вони трохи притримали хмарки й летіли позад нього. Гемуль походжав собі далі, а Мумі-троль і Хропка чекали, поки він сам скаже, що йому гнітить серце.

За хвилину Гемуль вигукнув:

— Га! Надаремне!

А ще за хвилину додав:

— Навіщо вона! Хоч піч розпалюй тією колекцією!

— Що ти, Гемулю! — схвильовано сказала Хропка. — Не кажи такого! Твоя колекція найкраща в світі!

— Отож-бо! — розпачливо вигукнув він. — Вона готова! Немає жодної марки, навіть зіпсованої, якої в ній не було б. Ані однісінької! Що мені робити?

— Здається, я починаю розуміти, — сказав задумливо Мумі-троль. — Ти вже не колекціонер, а просто власник колекції, а це зовсім не цікаво.

— Так, не цікаво, — сумно підтвердив Гемуль. — Анітрішечки!

Він спинився й повернув до них похнюплене обличчя.

— Любий Гемулю, — сказала Хропка і обережно поплескала його по лапі. — Мені ось що спало на думку. Може б, ти почав колекціонувати щось зовсім інше, зовсім нове?

— Це гарна думка, — погодився Гемуль, але обличчя його не проясніло: хіба можна відразу радіти після такої глибокої журби?

— Наприклад, метеликів, — запропонувала Хропка.

— Неможливо, — заперечив Гемуль і знову посмутнів. — Їх збирає мій двоюрідний брат по батькові. А я його не зношу.

— Або шовкові стрічки, — вела далі Хропка.

Гемуль тільки пхикнув.

— Чи інші прикраси, — з надією казала Хропка. — Їх так багато.

— Ет! — тільки й мовив Гемуль.

— Ну, то я вже не знаю, — сказала Хропка.

— Ми щось тобі придумаємо, — заспокоїв його Мумі-троль. — Спитаємо в мами, вона напевне щось порадить. До речі, ти не бачив Ондатра?

— Він ще спить, — відповів зажурений Гемуль. — Казав, що нема чого так рано прокидатися, і він таки має слушність.

І Гемуль рушив далі походжати лісом.

Мумі-троль і Хропка скерували свої хмарки ще вище, над верхівки дерев, і загойдалися на сонечку. Вони міркували, що б Гемуль міг збирати.

— Черепашки, — запропонувала Хропка.

— Або гудзики від штанів, — сказав Мумі-троль.

Але тепло навівало сон, і міркувати було важко. Вони полягали горілиць і задивились у весняне небо, де співали жайворонки.

І раптом вони побачили першого метелика. Кожен знає, що як побачиш першого метелика жовтого, літо буде веселе. А як білого, то тільки спокійне (про чорних взагалі немає мови, бо то зовсім погана прикмета).