Диво-капелюх: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А вони не гарячі? — занепокоєно спитав Хропик.

Хмарки стояли нерухомо, не міняючи форми, і ніби на щось чекали.

Хропка дуже обережно простягла лапку й торкнулася найближчої хмарки.

— На дотик ніби вата! — здивувалася вона.

Решта всі також підступили ближче й торкнулися хмарок.

— Ніби подушечки, — сказав Пхик.

Мумрик-Нюхайлик штовхнув одну хмарку. Вона трішки підлетіла й знову спинилася.

— Чиї вони? — запитав Пхик. — Як вони опинилися на веранді?

Мумі-троль похитав головою і сказав:

— Я ще зроду такого дива не бачив. Може, покликати маму?

— Ні, ні! — вигукнула Хропка. — Ми самі їх випробуємо.

Вона підтягла хмарку до землі й пригладила її лапками.

— Яка м’якенька!

А за мить вона вже сиділа на хмарці, хихотіла й гойдалася вгору та вниз.

— Я також можу! — крикнув Пхик і вибрався на другу хмарку. — Гей-гоп!

Та коли він вигукнув «гоп!», хмарка піднялася й описала над землею гарну дугу.

— Ой леле! — крикнув Пхик. — Вона рухається!

Тепер кожне з них осідлало по хмарці, і всі загукали:

— Гей-гоп! Гей-гоп!

Хмарки рушили з місця, застрибали, мов великі слухняні кролики. Хропик перший зметикував, як ними керувати. Легенько натиснеш однією лапою — і хмарка звертає вбік. Двома лапами — рівно вперед. Похитаєш спиною — і хмарка здіймається вгору, аж поки знову перестанеш.

Страх як було весело!

Вони знялися понад верхів’я дерев і понад дах будиночка Мумі-троля. Мумі-троль спинився на своїй хмарці перед вікном Мумі-тата й гукнув:

— Кукуріку!

Він був такий захоплений, що не придумав нічого кращого.

Мумі-тато впустив перо, яким писав мемуари, й підбіг до вікна.

— Присягаюся моїм хвостом! Присягаюся моїм хвостом! — тільки й спромігся вимовити Мумі-тато.

— З цього вийде гарний розділ у ваших мемуарах, — сказав Мумі-троль.

Тоді скерував хмарку до кухонного вікна й гукнув маму.

Мумі-мама якраз смажила картоплю з м’ясом і дуже поспішала.

— Що ти собі вигадав, синку! — мовила вона. — Гляди не скотися вниз!