Диво-капелюх: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А нам байдуже, де ти ховався, — мовив Хропик. — Але ти такий препоганий на вроду, що хоч кого здивуєш.

— Які ви жорстокі, — пригнічено промурмотів Мумі-троль. — Я знаю, вам довелося довго шукати мене. А що ми тепер робитимем?

— Найперше тобі годилося б відрекомендуватися, — холодно мовила Хропка. — Ми ж не знаємо, хто ти.

Мумі-троль вражено глянув на неї, але зразу ж подумав, що це якась нова гра. Він радісно засміявся і сказав:

— Я король з Каліфорнії!

— А я Хропикова сестра, — мовила Хропка. — А це мій брат.

— Мене звати Пхик, — відрекомендувався Пхик.

— Я — Мумрик-Нюхайлик, — сказав Мумрик-Нюхайлик.

— Ох, які ви нудні, — знетерпеливився Мумі-троль. — Не могли придумати чогось цікавішого! Ходімо надвір, мені здається, що там вигодинюється.

Він рушив сходами вниз, і решта всі здивовано пішли за ним. Вони вже не знали, що й думати.

— Хто це? — запитав Гемуль. Він сидів перед домом і рахував тичинки в соняшнику.

— Король з Каліфорнії, — нерішуче відповіла Хропка.

— Він тут житиме? — питав далі Гемуль.

— Нехай вирішує Мумі-троль, — мовив Пхик. — Цікаво тільки, куди він дівся?

Мумі-троль засміявся.

— Ти часом справді дуже гарно жартуєш, — сказав він. — А що, як ми пошукаємо Мумі-троля?

— Ти хіба знаєш його? — запитав Мумрик-Нюхайлик.

— Авжеж, — відповів Мумі-троль. — Можна сказати, що знаю! Навіть дуже добре.

Він тепер був у захваті від нової гри і від своїх дотепів.

— Коли ж ви познайомились? — запитала Хропка.

— Ми народилися разом, — відповів Мумі-троль, мало не лопаючи зі сміху. — Але він таке одоробало, що йому навряд чи місце в порядній хаті!

— Пхе, не кажи так на Мумі-троля! — скипіла Хропка. — Він найкращий у світі троль, і ми його страшенно любимо!

Мумі-троль зрадів.

— Справді? А мені здається, що то якась чума, а не троль.

Хропка заплакала.

— Ану геть звідси! — грізно сказав Хропик. — А то ми дамо тобі такого бобу, що й своїх не пізнаєш!

— Ну чого ви! — вражено сказав Мумі-троль. — Це ж тільки гра. Я дуже радий, що ви мене так любите.

— Не тебе, а його! — не своїм голосом закричав Пхик. — Ану даймо йому! Геть від нас, мерзенний королю! Щоб не набріхував на нашого Мумі-троля!

І вони всі накинулись на нещасного Мумі-троля. Він був надто спантеличений, щоб захищатися, а коли вже і його охопила злість, було запізно: він лежав, заглушений галасом, а по ньому молотили лапи й хвости.

На ганок вийшла Мумі-мама.