Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

В результаті цього побоїща сім душ довелося покласти в санчастину: Феттера, Гомулку і п’ятьох гамбуржців. Не менше ніж їм дісталось і одному дружинникові з великої кімнати, який випадково потрапив у гущу бою. Феттерові перебили перенісся, Гомулці вибили передній зуб. Він стогнав і щось шамкав розпухлими губами, безпорадно усміхаючись спотвореним обличчям. На голові у нього запеклася кров, за вухом зяяла велика рана.

Бурмочучи на ходу прокляття, Кутшера зник. Готтескнехт тихо сказав:

— Я це передбачав.

Гольт, мимовільно схлипнувши, промимрив:

— Яке безглуздя! Яке жахливе безглуздя!

— А ми ж повинні жити у дружбі і злагоді, як одна сім’я, — озвався з постелі Ціше.

Гольт не витримав і знову рвонувся до нього:

— Ще одне слово, ти, фальшива погань, — і я тобі…

— Досить, — втрутився Вольцов. — Облиш його. Якщо він не замовкне, я дам йому по потилиці.

На Гольта напав нестримний нервовий сміх. «Потиличник, що для нього потиличник?..» — повторював він у думці.

Кутшера оголосив їм чотири години позачергової муштри і вирішив, що для припинення інциденту цього досить. Проте гамбуржців відпустили на два дні раніше строку. Цього добився Готтескнехт, побоюючись, щоб Вольцов не здумав взяти реванш.

Гольт пішов у санчастину відвідати Гомулку. Той, весь забинтований, лежав у постелі. Рану на голові йому зашили без наркозу.

— Тут справжня шкуродерня! — сказав він. — Ну, що там нового на батареї? Я весь час ламаю собі голову, чого, власне, ми бились? Це все нерви.

— За принцип, — відповів Гольт. — Тільки за принцип. Почитай Фонтане. У нього герой не хоче стрілятися на дуелі, він розуміє, що це дикий пережиток, і все ж убиває друга своєї дружини — і тільки заради принципу.

Гомулка повернув голову трохи набік.

— Якщо ми заради принципу здійснюємо безглузді вчинки, то і принцип той безглуздий.

— Не варто над цим замислюватися, — мовив Гольт. — Так воно вже в світі повелося; не ми перші — не ми останні.

Гомулка, напевне, стомився, він нічого не відповів.

Від Гомулки Гольт поїхав до фрау Ціше. Побачивши його, вона скрикнула:

— О господи! На кого ти схожий?

Він розповів їй про бійку:

— Я мало не задавив твого Ціше!

Вона ніжно погладила його по голові і промовила:

— Заспокойся. Хочеш чаю?

Дотик її руки ніби розслабляв напруження і заспокоював. «З нею все важке стає легким», — подумав він. Вона наливала чаю і розповідала всілякі дрібниці. В кімнаті було тепло і затишно, а від самої тільки згадки про повернення на батарею аж морозом обдало. Гольт вирішив залишитися з фрау Ціше на всю ніч, хоч і добре знав, що Готтескнехт не зможе його вигородити. Але йому до всього було байдуже.

— Мене відпустили до ранку, — збрехав він.

Але вона рішуче заперечила:

— Вернер, сьогодні тобі не можна залишатися тут.

Він здивовано подивився на неї.

— Зрозумій, — продовжувала вона. — Ціше має приїхати у відпустку, я чекаю його з дня на день.