Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

До полудня вони йшли не зупиняючись. Небо поступово затягло хмарами. Добрались до якогось села. На всіх хатах висіли білі прапори. Капітан Вебер шаленів:

— Позривати оті ганчірки!

Вольцов, Гольт і Феттер обходили подвір'я.

— Є тут поблизу війська?

Якийсь селянин показав великим пальцем через плече.

— Там зенітна батарея стоїть. Тільки розбомбили її всю.

Вони зайшли в розмову з власником бензозаправної станції.

Цей товстий червонощокий чоловік схвильовано шептав:

— Тікали б ви скоріше! З хвилини на хвилину можуть з'явитися танки!

Вольцов гримнув на нього. Облазивши всю ремонтну майстерню, він зупинився перед замкнутим гаражем.

— Відімкнути! — В гаражі стояв невеличкий грузовичок, — Машина реквізована!

Феттер побіг кликати людей. Товстун скиглив:

— Ви… позбавляєте мене… засобу існування!

Вольцов наказав:

— Феттер, випиши йому квитанцію! Порядок є порядок.

Феттер прилаштувався на помпі і вивів своїм прямим школярським почерком: «Цим підтверджую реквізицію однієї вантажної машини для військових потреб. Підпис: Феттер, танкіст, 5 квітня 1945 року». Товстун жбурнув йому цей папірець під ноги. Грузовичок під'їхав до трактиру, де решта танкістів розташувалась на відпочинок. Почалися суперечки за місця в кузові. Капітан Вебер наказав:

— Вольцов! Поведете решту людей в напрямі Гейлігенштадт — Мюльгаузен. Ми поїдемо вперед.

Грузовик рушив. Вольцов залишився з тридцятьма солдатами — переважно літніми людьми; лише кілька чоловік були з учбового взводу. Він порадився з Феттером. Феттер сказав:

— Дайте спочатку мені що-небудь попоїсти, а то пропадає всяке бажання воювати!

Вольцов відпустив його на годину. Феттер вдерся в сільський трактир. Там зразу зчинився галас. Хазяїн, крутячи вилами перед носом Феттера, лаявся. Той присадив його:

— Кажуть, ти перший білий прапор вивісив! Ач, каторжник!

Гольт стомлений сидів на лаві перед трактиром. Він був байдужий до всього, що діялось навколо. Вольцов наказав вишикуватись. В першій шерензі хтось сказав:

— Пора б уже кінчати!

— Хто здумає тікати — той дезертир, — пригрозив Вольцов. — А дезертирів я вішаю власноручно.

Ніхто не став йому перечити, але ніхто й не підтакнув.

Вольцов підсів до Гольта на лаву і глянув на небо. Заступлене хмарами сонце схилялося до обрію. Феттер вийшов з трактиру, роздав копчену ковбасу і сказав:

— Я там у пральні варю макарони.

Вольцов насторожено прислухався. Раптом він зірвався на ноги.

Тепер всі почули дзвінкий брязкіт танкових гусениць, гул моторів… Танки швидко наближались. Феттер, лаючись, вискочив з дверей трактиру, схопив каску, автомат.

— Напра-а-аво!