Діалоги: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Вроджений хист — «vis ingenii»; у Сковороди — «сродность».

152

Ісократ — грец. оратор і публіцист; у 390 р. до н. е. заснував в Афінах риторичну школу. Ефор — історик із Кіми (Мала Азія), склав першу «Загальну історію Греції».

153

Обирати професію, не зважаючи на природну схильність, означає йти проти волі Мінерви, богині мудрості (invita Minerva), нашим виразом — проти покликання.

154

Питанням, що стосуються дружби, Сенека присвячує третій свій лист до Луцілія.

155

Пор. у Горація: «Namvitiis nemo sine nascitur; optimus ille est qui minimis urgetur» — а без пороків ніхто не вродивсь іще; той з нас найкращий, в кого найменше їх є (Сат., І, 3, 68—69).

156

Катон — див. прим. 28, Щасл. (в електронній версії — коментар 96. — Прим. верстальника.)

157

Біон — Біон Бористеніт (III ст. до н. е.), мандрівний філософ, учень Теофраста; античні вважають його зачинателем діатриби — філософської бесіди морального характеру, до якої радо зверталися передусім римські сатирики (Горацій, Персій, Ювенал та ін.).

158

Діоген — Діоген Синопський (бл. 404—323 рр. до н. е.), грец. філософ-кінік, учень Антисфена і Сократа; за переказом, жив у бочці (глиняному піфосі), звівши до мінімуму власні потреби, заперечував культи, називав себе громадянином світу, проповідував спільність жінок і дітей; з його життям пов’язано чимало легенд та анекдотів, зокрема — про втечу єдиного його раба Мана (див. нижче), про що згадує Діоген Лаертський (6, 55).

159

Поради щодо читання книг і добору авторів Сенека викладає у другому листі до Луцілія.

160

Александрійська бібліотека згоріла у ті часи, коли Юлій Цезар брав участь у династичних війнах Клеопатри з її братом Птолемеєм XIII (48—47 рр. до н. е.); щодо кількості втрачених книг джерела подають різні дані.

161

Лівій — Тіт Лівій (59 р. до н. е. — 17 р. н. е.), римський історик, автор об’ємної праці «Римська історія від заснування міста».

162

Антична книга мала вигляд сувою; його вкладали у пофарбовану в червоний колір пергаментну скриньку; зворотний бік сувою змазували запашним кедровим маслом, щоб убергти від книжкової молі; краї сувою вигладжували пемзою і забарвлювали темним; кінці палички, на яку намотували сувій, оздоблювали слоновою кісткою.

163

Натяк на те, що в’язень з охоронцем пов’язані одним ланцюгом; у в’язня, прикріплений до правого зап’ястка, важкий ланцюг; в охоронця, до лівого зап’ястка, — легший.

164

Прив’язування до хреста — поширене покарання в імператорському Римі.

165

Таке скаже досконалий мудрець; загалом же — «meliores nascimur, quam morimur» (народжуємося кращими, аніж вмираємо).

166