І той пішов смолу варить,
А когось зовсім розлюбила,
Що став сердега з горя пить.
З-за жінки вбив Тарас Андрія,
А корабель не йде у рейс,
З-за жінки іншої Марія
Стала крутить ще дужче прес.
Жіноча ніжність і підступність
Це теж,– хто хоче знати,– зло,
Тому отак-то невідступно
Хлопці і грають в «доміно».
А якщо жінка гляне в пляшку,
Або гороху з’їсть відро,
А потім біля тебе ляже,
То то хіба, скажіть, не зло?
А як ще свій шиньйон натягне,
То – все збігається село,
Що хлопці кидають роботу,
А то хіба, скажіть, не зло? –
Коли про скромність забувають
І так відкриють свій бульвар,
Що хлопців, навіть і стареньких,
І тих кидає тут же в жар?
То що вони дипломатичні,
То цього в них нам не віднять,
Але тоді це все буває,
Як в хлопців бакси шелестять.
І, головне, що все це знаєм,
Що всі жінки, як індюки,
Але ми все їм пробачаєм,