Якимсь придурком, ніби лом,
А сам й двох слів зв’язать не можеш,
Зате у тебе є диплом.
Хіба для цього ми родились?
Й якщо відверто вже сказать,
Чому ми вічно просим милість,
У тих, кого пора вбивать?
Ні! Не для того ми родились,
Щоб за паркан дітей ховати,
Щоб ті бува не закохались
У тих, в кого немає хати.
28.11.1966 р.
ЧОГО ТИ ЖДЕШ?
Чого ти ждеш, кого шукаєш,
Чому блукаєш без пуття?
Невже і досі ти не знаєш:
Грім не буває без тертя.
І хоч ти віриш й ще співаєш,
Але пісні твої сумні,
Бо ти і досі ще не знаєш,
Чому так сумно в Ірпені?
Дивлюсь на тебе і не знаю:
Ну чим тобі допомогти?
Бо біль і сум твій відчуваю,
Бо й сам такий же, як і ти.
І в мене теж душа, як рана,
І так, як в тебе – теж болить,
Бо як твоя спішить до мене,
До тебе так моя біжить.
2.4.1966 р.