Як гуляла в полі ніч.
І хоч знав, що не прийдеш,
Але я тебе чекав,
Бо тебе єдину в світі
Все життя своє кохав.
Але вічно ота спішка,
Де не глянеш, світ – тюрма...
Де ж та посмішка, як квітка,
Що як Сонечко цвіла?
І ніхто не відгукнеться,
І як пам’ятник життю,
Ворон каркне, як проснеться,
Про любов – твою й мою.
13.10.1966 р.
НА ПРОВАЛЛІ
Я ще не стрів юначу мрію,
Тому тебе й не цілував,
Ходив по полю й тільки мекав,
Як іншу мамочку стрічав.
На лузі паслися телички,
Корівок ціла череда,
А я шукав свою спідничку,
В якій була б моя біда.
7.7.1964 р.
СВОЇЙ СУСІДЦІ
Вуста у жінки, як тюльпани,
А от слова, немов – герань,
І хоч сміється та, як пані,
Але, насправді, жінка – дрянь.
26.12.2011 р.