До нас іде артист.
Душа, напевно, знає,
Чого вона бажає,
Тому сидить й чекає,
Як скажем, ждуть – весну.
А віволга співає,
А віволга співає,
Та ні одна людина
Сама не йде у путь,
Хай будь-хто, та в людини,
Хтось мусить таки буть.
1.9.1974 р.
Я ДО ТЕБЕ ПРИЙДУ
Я до тебе прийду, щоб помріяти,
І тобі щоб думки всі свої розказать,
І щоб сум міг тобі свій довіряти,
Бо не можу тебе не кохать.
23.9.1974 р.
МОЗОЛІ
Вона дивилась надто незалежно,
Так, як голодний Вовк на Віслюка,
Але була божественно-бентежна,
Хоч і дивилась, мов на боржника.
І тут до мене, мов з презирством:
Комбінезон у вас неначе в порохні,
Вам не завадило б піти мерщій до лазні...
А в мене так щеміли мозолі.
Я промовчав. Скрутивсь незримо в бублик,
Діждавсь зупинки й ось я – в курені,
А в голові, немов роївся вулик,