У якої в стрічках до колін коса.
Десь гуляють в небі грім і блискавиці,
Солов’ї до ранку тьохкають в гаях,
Знаю тебе люблять й інші молодиці,
Може й не до мене, хай простить Алах!
Все ж чомусь так хочу я тебе побачить,
І тоді, можливо, хоч себе й згублю,
Та тебе, коханий, моє ясне Сонце,
У своїм промінні і тебе спалю.
І не думай, любий, інша буде краща,
І тебе зуміє більш як я любить.
Хай про це розкажуть в небі блискавиці,
Й грім, який весь вечір над селом гримить.
16.1.1975 р.
ДОСИТЬ І МЕНІ…
Говорили люди: не ходи до Люди,
Бо її вже кожний – кажуть в Ірпіні,
Ну, а я про себе посміхнувсь їм любо:
– Не хвилюйтесь, людоньки, хватить і мені.
І пішли тупцюлючки, різні пересуди,
Що у теї Люди ніби бомби-груди!
Тут і я не стримався, глянув на ту вроду,
Як ішла та дівчина з відрами по воду,
Що забувсь про дім свій, про свою господу
І дививсь на дівку ту, мов на нагороду,
10.9.1974 р.
ЖИТТЯ КІНЧАЄТЬСЯ
Життя кінчається, я знаю,
Ну що я можу вам сказать,
Трохи поніжились цим світом,