І непомітними стрибками
Ваших торкнутися колін.
О, Боже, скільки ж у вас зваби,
О, Боже, скільки в вас красот,
Що хочеться усі їх взяти
І разом всі схопити в рот.
І з ними так розкошувати,
Неначе в Божому раю,
Та тільки жаль, пора – вмирати,
Хоч я ще ніби і стою...
Душа втомилась вже боротись,
Де не торкнись, усе болить,
Нехай простять усі подруги,
Яких не встиг ще долюбить.
Але я всім вам обіцяю,
Як в Новий світ я попаду,
То через сотню – другу років
Прийду і всіх вас долюблю.
Коли приходить час прощатись,
Й тебе чекає інший світ,
Ну що ще можу вам сказати? –
Любіть, кохайтесь і живіть.
Ніхто за це вас не осудить,
За ваші мрії голубі.
Отож, чим більш даси ти людям,
Тим більш дадуть й вони тобі.
1.9.1974 р.– 20.12.2012 р.
ДИРЕКТОР
Всім директор платить гроші,
Тільки – не своїм робочим.