КЛАПТИК НЕБА
Мене похвали вже не гріють,
І ними тішить вже не смій,
Бо буть не хочу чародієм
Серед бандитів і повій.
Скільки, скажіть, людині треба?
Окраєць хліба й чуть тепла,
І клаптик голубого неба,
Яким би тішилась душа.
25.9.1979 р.
О, ЧАЄЧКО МОЯ!
О, чаєчко моя, не плач і не кигикай,
Тебе люблю ще більше, як любив,
І кожен раз твої шукаю віки,
Немов якесь найбільше диво з див.
Любов земна! Хто породив цю силу,
Чого в ній більше, доброти чи зла?
З чого вона, й чому така ляклива,
І створена – для горя, чи добра?
Роздумувать не стану я багато,
Скажу одне: любов людська то – гра.
Та, щоб у світі не було кохання,
То не було б на світі і добра.
25.4.1983 р.
ДИВЛЮСЬ НА ЛІС
Дивлюсь на ліс, що висне над горою,
І весело на річку задививсь,
А я стою й любуюся тобою,
Як це було у юності колись.
Летять віки на крилах сірих хмарок,