Твої плечі і світле лице,
Бо воно мене вічно лоскоче,
І як Сонечко – гріє й пече.
23.2.1967 р.
ГІМН ЛЮДИНІ
Усе натхнення, все, що я черпаю,
Мені дає людина, а тому,
Тобі, народе, я свій гімн складаю,
Й свою любов тобі я віддаю.
Бо все, що твориш, й все, що ти створила
Не підвезуть ніякі вже воли,
Та наша влада так нас обкрутила,
Що хочеться від «радощів» ревти.
2.6.1967 р.
РАННЯ ЗІРКА
Сховалась зіронька остання,
Упав останній з клена лист,
А ти так як була бажанна,
Така й лишилась, як колись.
31.10.1967 р.
ОТ БИ ПОВАЛЯТИСЯ
От би притулитися до твого пупка,
Як підуть всі спати з нашого садка,
Як цвіте черемуха й зеленіє гай,
То який же треба й ще на світі рай?
9.6.1967 р.
ДВА ОКЕАНИ
Два океани – твої очі,
Які мене щодня штормлять,
Бо як же їх завжди я хочу