А вигнали хлопця, став знов – трактористом,
Бо більше робити не вмів він нічого,
Та й добре колись заробляв він на ньому,
Та тільки розцінок старих не пізнав,
Хоч сам, як міністром був – їх скасував.
Хоч ти і директор, одначе не знаєш,
Ким син ще твій буде, якого кохаєш!
Як доля тобі посміхнеться, не знаєш,
Навіщо ж народ свій, скажи, обдираєш?
30.6.1967 р.
НІЧОГО ДУРИТИ!
Ми захистим самі державу,
І нічого людей дурить,
Що не дамо якщо Ірану,
То не залишимося жить.
Таких братів мені не треба,
Поки даєш, то доти й брат,
Бо християнство мусульманин
Не піде зроду захищать.
Й не агітуй мене, між нами,
Я також хочу їсти й пить,
Годуйте краще їх піснями,
А мій народ, як танк – мовчить.
7.1.1967 р.
ЛЮБЛЮ ТЕБЕ
Я б за очі оті, очі – лагідні
Свою б душу юначу віддав,
Бо для мене вони, ніби ягідки,
Яких кращих в житті я не знав.
Я люблю твоє тіло дівоче,