Бери монатки і пішли.
24.7.1959 р.
ЯКБИ Я БУВ СИЛЬНИЙ
Я все чудово розумію,
Й мене уже не зупиняй,
Ні перед ким я вже не млію,
Так що як грала, так і – грай!
Себе я знаю. Будь ти певна:
– Як слово дав, то – молоток,
Бо ти не перша й не остання
З якою б я пішов в танок.
Я зовсім не хлопчик, моя дорогенька,
І мрію про тебе уже я давно,
Бо ти моє Сонце й єдине натхнення,
З яким би хотів я зіграть в доміно.
Я знаю, чому ти вагаєшся, мила,
Чому ти похмура, як стрінеш мене? –
Бо ти ще нікого в житті не любила,
Й не знаєш про щастя, яке чарівне.
Я знаю, чому ти з таким недовір’ям,
Бо зоряний наш не прийшов іще час,
Бо в лаптях ходжу, і не з того сузір’я,
Де носять багато усяких прикрас.
Щоб я був сильнішим за «старшого» брата,
Сильніший від всіх королів на землі,
Я б з золота виплавив взяв самоката
І з жадними всіми втопив би в Дніпрі.
Ці принципи честі у мене з дитинства,
Привчила до них мене мати моя,
Тому й не терплю я в житті лицемірства,