А зараз її топчемо, у всіх своя мета,
Отак колись, прохожий, і в нас пройдуть літа.
А світ як був, так буде. Помруть всі старики,
І прийдуть їм на зміну – веселі парубки.
І будуть вечорами над річкою співать,
І будуть так же само, як ми дівчат кохать,
І буде все навколо, як і колись було,
Отож, я певен, житиме – і місто, і село.
15.10.1961 р.
НІЧ НАВКРУГИ
Подивлюсь на тебе, на твій облік любий,
І собі кусаю цілий вечір губи,
І ходжу й нудьгую, не знаходжу місця,
А тебе побачу – серце ледь не трісне.
Я пішов наліво, ти пішла направо,
В цьому, безумовно, твоє власне право.
Тільки я, мов тінь та, промайнув, сховався,
Бо мені здавалось, хтось за мною гнався.
Ніч кругом навкруги, спить спокійно місто,
Та мені без тебе, де б не був я – тісно.
Тісно, ой як тісно! Й що його робити?
Якщо я без тебе вже не можу жити!
25.5.1961 р.
ПАЛЬТО ЧЕРВОНЕ
Луковській В.П.
Що зі мною сталося? – я не розумію,
Як тебе побачу – серце моє мліє!
Чом розхвилювався розум неспокійний,
Чом такий упертий, і як сон – чарівний?
Двадцять п’ятий скоро буде за плечима,