Сотні роздумів, тисячі дум,
Хвилювання в них бачу і горе,
І дівочий нестриманий сум.
Пригорталась душа до твоєї,
Пила ніжність з незайманих губ,
А десь хлопці співали своєї,
І кадили, неначе із труб.
Ну, а ти, притулившись, мовчала,
Мов казала, що хочеш – проси…
А зоря над Дніпром догоряла,
Й догоряли гірлянди з роси.
25.11.1961 р.
ЯК ПОВІЄ ВІТЕР З ПОЛЯ
Як повіє вітер з поля
На вишневий цвіт,
Хай тебе боронить доля
Від усяких бід
Хай вона тебе шанує
Й береже, як слід,
Щоб ніколи твоє серце
Не було, як лід.
Щоб ніколи не хворіла,
І не знала зла,
І ніколи не кричала,
Хапунам – УРА!
Щоб тобою я гордився
І тебе любив,
І, крім тебе, ні до кого
Більше не ходив.
13.5.1960 р.