Чорти раділи геть усі,
Що зможуть задовго до смерті
З моєї тішитись душі.
Але не вдасться – запевняю! –
Крові живучої попить,
Бо серце те, яке кохає –
Його ніким не покорить.
16.10.1960 р.
БУРЯ УВІРВАЛАСЬ
Засміялась, й ніби в душу буря увірвалась,
Сколихнула моє серце й тут же десь сховалась.
Став до всіх я придивлятись, ніби кіт у просі,
Став чомусь людей лякатись, хоч люблю їх й досі.
Засміялась, повернулась і пішла в ліщину,
Тільки я її проводив поглядом у спину.
І чим більше я дивився на дівочі ноги,
То тим більше відчував я ніжної тривоги.
Трахону, мабуть я грушу, що гіллями гнеться,
Може й вам комусь у душу буря увірветься.
20.5.1961 р.
ТИ НЕ ТАКА, ЯК ІНШІ
Ти ідеш, ти стоїш, ти чекаєш
Де шумить не змовкає комиш,
І на мене з-під брів поглядаєш,
Ніби сіренька мишка, й мовчиш!
Чому очі твої темно-карі,
Ніби зорі на небі горять?
Чи шукають собі іншу пару,
Та не можуть ніяк розшукать.
Бачу ніжності в них ціле море,