Поки тебе я дожидав.
Мрійливо зорі поглядали,
Мабуть, всю ніч на Ірин пень,
Туди, де голосно співали,
Сільські дівчата про Ірпень.
Ріка туманом підіймалась,
Із кучерявих берегів,
І, мов на когось задивлялась,
Із-під своїх кошлатих брів.
А з-за ліщини йшла дівчина,
І посміхалась знов, і знов,
Ото якраз на тому місці
З нами і стрілася любов.
3.11.1961 р.
ПІСНЯ, ЯК ХЛІБ
Я люблю свій край, як травень –
Серцем, ніжністю душі,
Як шепочуть в лузі трави,
І сміються камиші.
Я люблю свій край, як пісню –
Серцем, помислом мети,
Моя пісня – юна, дужа
Над всім світом пролети.
Пролети, пролинь, просурми,
Щоб в людей загрався хміль,
І щоб в кожній їхній хаті
Були вічно – хліб і сіль.
Пролети, де не літала
Жодна пісня на Землі,
Аби люди всі співали