Ваніна (з другої кімнати). Слухайте, оригінальний мужчина! Кличте обідать і Стьопу.
Крамарюк (хапливо. Бере Хвилю за руку). Спасибі, спасибі! Буду, хліба-солі не цураюсь.
Хвиля. Будьте ж готові! До побачення. (Вийшов.)
ЯВА V
І в а и, Крамарюк і Ваніна.
Крамарюк. Ну й переполоху ж я там наробив.
Іван. Де, якого переполоху?
Крамарюк. Кактус побіг сповістить Лупа, що ви не будете сьогодні грать.
І в а н. Дурень.
Крамарюк. Кактус?
Входе Ваніна.
І в а н. І Кактус, і ти! І ти теж розумна! Якого чорта, як був Хвиля, ти обізвалась з-за дверей, потім відчинила двері?
В а її і н а. Ну от, ну от! Що за питання? Я — твоя сестра, друг, мати... поводжусь просто, натурально і нікого не боюсь.
І в а н. Стьопа! А ти як думаєш, хто вона?
Крамарюк. Артистка Людмила Павловна Ваніна.
Іван. А для мене?
Крамарюк (поглядає то на Івана, то на Ваніну). Лю-дечка.
І в а п. Кажи ясніще.
Крамарюк. Боюсь, що не попаду так сказать, як ви хочете. (Ласкаво, тоненьким голосом.) Людмила Павловна, хто ви?
Ваніна заливається сміхом.
Іван. Тобі як здається, тобі?
Крамарюк. Як здається?.. Ви питаєте, як здається мені? А, зрозумів... Мені здається... так, як вам!
Іван. Стьопа! Скажи ж правду, свою правду! Ти ж любиш правду?
Крамарюк. Ка-ка-ка! Люблю, тільки боюся говорить:
Ваніна. Говори, Стьопа! Чого боїшся? Тут нічого поганого нема.
Крамарюк (цілує їй руку. Іванові, ніжно). Фавори-точка!
Іван. Ну от! Так здається Стьопі, Хвилі і всім.
Ваніна. А мені приятно буть твоєю...
Іван. Не афішіруйся!
Ваніна. Сестрою!..