Я два рази був жонатий і обидва рази, замість лаврів, ходив увінчаний рогами... Я люблю правду і кожен раз жалію, що правду не страшно говорить тільки про себе.
Іван. Слухай, не крутись же, як чорт перед утренею, а -скажи правду: ти устроїв катання Людмили з графом?
Крамарюк дивиться то на Ваніну, то на Івана.
Ну?
Крамарюк (зітхає). Грішний чоловік — я! Людми-лочка якось говорила, що у графа блискучий виїзд, кращого в городі нема, і що приятно б було покататись... А я люблю робить приятність, ну і устроїв... Не криюсь, я правду люблю.
, В а н і н а. Я говорила?! Стьопа! Ти говорив,..
Крамарюк. Я?.. А, так, так! Я говорив, що у графа: приятні коні... то єсть не приятні, а хороші коні, а Людмила Павловна...
Ваніна. Стьопа! Я нічого не говорила, а через день після розмови з тобою граф покликав мене прокататись...
Крамарюк. Свята правда! Тепер пригадав: Іван Макарович пішов з графинею вечерять, а ви з графом кататься.
Іван. Неправда! Я пішов додому.
Крамарюк. Так, так!.. То було другим разом, а тепер — я пішов додому...
Іван. Не ти, а я пішов додому.
Крамарюк/ Ах, боже мій! Ви мене збили.
Іван. Противно слухать!
Ваніна. Мовчи, Стьопа!
Крамарюк. Мовчу!
По паузі.
Іван. Допивай чай і піди скажи Кактусу, що я на репетицію не прийду. (Мовчить.) А може, і грать сьогодні не буду.
Вані н а. Ваня!
Крамарюк. Як-то можна — «грать не буду»? Я цього не скажу.
Іван. Скажеш, не вдержиш язика за зубами!
Крамарюк. Геній, єй, геній! Як він знає чоловічу душу! Правда ваша, пе видержу - скажу! Я нічого не можу утаїть, я люблю правду.
Іван. І брехню.
Крамарюк. І брехню... Іван Макарович, не збивайте мене: чуть-чуть не сказав, що й брехню люблю. (Сміється нехотя.) Ка-ка-ка! Я вмент! (Бере шапку.) Іван Макарович, Кактус живе далеко, ножки у мене старенькі... А?
Іван. Грошей?
Крамарюк. Яка догадливість! Бісмарк! 13 По одному натяканню все зрозумів... Що я сказав? Людмила Павловна, що я сказав? Одно слово, і не слово, а літеру «а»? І Іван Макарович—догадався. Великий артист!
І в а н. А де ж аванс?
Крамарюк. Вчора Луп не дав, а той, що взяв раньше, програв Ставському в стукалку.
Іван. Скотина!
Крамарюк. Правда! Я люблю правду.