Номерний. Дзвонили?
Іван. Після обіда одну кровать із того номера перенесіть сюди і поставте тут; чуєте?
Номерний. Чую.
Іван. Більш нічого.
Номерний вийшов.
Ваніна. Ха-ха-ха! Божевільний, єй-богу, божевільний. (До Крамарюка.) Розумієте? Я каталась з графом: знамениті коні, ефектні сани... граф просить... як же не покататься?
Іван. Удвох в час спектакля... уночі...
Ваніна. Чуєш, Стьопа, він сердиться!..
Крамарюк (розжувавши і ковтнувши). Ай-ай-ай! Іван Макарович! Ви гніваєтесь на Людечку, на ангела?
І в а п. Слухай ти, стара лисиця!
Крамарюк. Я — лисиця?! Де моя шапка! Ай-ай-ай! Я — лисиця! Я, що в огонь і в воду за вас, за Людмилу Павловну!.. Не ждав. Де моя шапка? (Шука.) Бог з вами, Іван Макарович, бог з вами!
Ваніна. Стьопа! Що ти за чудак? Іван на мене сердиться, а на тобі злість зриває; сідай.
Крамарюк. Для вас я сяду. (Сіда.) Для вас. (По паузі.) Я черв’як і прийму всяку обиду ради вас, мій апгел.
І в а п. Старий ти дурень!
Крамарюк (встає). Іван Макарович! Ви жартуючи чи справді лічите мене дурнем?
І в а н/ Без жартів.
Крамарюк (бере шапку). В такім разі прощайте, я не можу витерпіть такої образи!
Іван. Витерпиш! Ти привик, така твоя судьба.
К р а м а р іо к (нітхас). Від судьби не втічеш. (Сіда.)
Іван. Де ти бачив, скажи мені, ангелів в розкішних пеньюарах, навмисне пошитих так, щоб вабить мужчин? Від кого ти чув, щоб ангел грав ролі кокеток?
Крамарюк. Ха-ха-ха! Логика, яка необорима логика! А? От і раз у раз так! Іван Макарович одним словом мене поб’є! Простіть, Людмила Павловна. (Цілує їй руку.) Я справді за сорок літ служби ангелів на сцені не бачив і не чув, щоб ангел де-небудь грав ролі кокеток.
Ваніна (весело). Ах, Стьопа, Стьопа! Та ще ж позавчора, при 'гобі, Вапи сам знав мене ангелом.
Крамарюк. Так!! Звав, єй-богу, звав, я сам чув! Іван Макарович, ви ж позавчора Людмилу Павловпу самі ангелом величали, а тепер збиваєте мене з пантелику!.. Ай-ай-ай!
Іван. Виходить, і я такий же дурень, як і ти.
Крамарюк. А! Ну, то я тепер не ображаюсь: рівність — річ велика!
І в а н. Ех ти, вітряк, старий чортяка!..
Крамарюк (сміється). Іван Макарович, у мене рогів нема; я десять літ, як другий раз овдовів.
Іван. Так були.
Крамарюк. Так, були! Єй, були!
Ваніна сміється.