Актьор. Пустіть!
Усай. Ходім, я дам аванса! Чуєш: аванса дам!
Актьор. Аванс? Спасибі! Ходім... Соня — першорядна актриса, вона хотіла легше захарчать, ну... зірвався голос... ну... вийшов кікс!.. І більше нічого! (Дражнить.) «Харчала, як недорізате порося!..»
Виводи ї ї».
Я тобі покажу «порося!»
Іван. О, прокляття на вас, п’яниці, бездари! Присмок-четься до театра, як п’явка, держать його ради жінки, і він нічого не робе — завидує і інтригує! Ах, вимучився! Доволі!.. Тікаю в строкові!
Входе Уса й.
Усай. Заспокойтесь, Іван Макарович! П’яний Донька — божевільний; він завтра попросить у вас прощепія.
Іван. Вигнать їх з театра мітлою обох! Я не буду служить при таких умовах...
Усай. Ах, боже мій! Ах, боже мій! І нащо ти мене зробив антрепренером і віддав в руки п’яницям, ослам, скотам, свиням! (Іде до дверей.) Повішусь, єй, повішусь!
Вбіга Крамарюк.
Крамарюк (до Івана). Графиня жде вас!
Іван (до нього). А Людмила з графом... У... У... У... (Мовчить; одривчасто). Я утомився... Нездужаю... скажи — не піду.
Усай (підбіга). Іван Макарович, не ображайте графиню. Вона щодня бере саму дорогу ложу!
Крамарюк. Просять обоє. І граф тут.
Іван. Покатався? Ха-ха-ха!.. Скажи: буду, тільки роз-гриміруюсь!
Усай. І чудесно, і чудесно! Вечеря і хороше товариство вас заспокоять. Добраніч! (Вийшов.)
Крамарюк (тяжко зітхає). Ох, не знаю, чи повечеряю ж то я сьогодні.
Завіса.
ДІЯ ТРЕТЯ
Розкішно убраний номер в отелю, кроваті нема.
ЯВА І
Іван, Крамарюк і Ваніна.
Ваніна в ранішнім пеньюарі, п’ють чай. На столі масло, молоко, сир, ветчина. Іван ходе по хаті, куре, кида одну цигарку, зараз запалює другу.
Ваніна. Стьопочка! їж ветчину, чудова!
Крамарюк (що раніше намазував хліб маслом, кладе на нього ветчину і їсть з великим смаком). Я їм, я їм. (За-пихається.) Я без церемоніїї
Мовчать. Крамарюк їсть і запива. Іван ходе. Ваніна слідкує за його рухами. Іван підходе до дверей і надавлює пуговицю — чуть електричний
дзвінок.
Ваніна. Ваня, чай прохолоне.
Мовчать; по паузі входить и о м с р и и й.