Соня і Марія Івановна вийшли.
Багато купили?
К у р т ц. Еті — восімсот.
Пузир. Вісімсот? Тілько? Чого ж так мало?
Куртц. Я, еті, не можіт покупал. Ярмарка, еті — да, село, еті — нєт. Дома, еті, мушік продал, руб десят овса, а еті, берьот овса! Мушік берьот руб десят, плачіт, жена — плачіт, деті — плачіт.
Пузир. Як, по рублю десять? Феноген купив — руб, а Чобот он купив — сімдесят п’ять копійок.
Феноген. При мені багато купця наїхало і ціна піднялась, тепер, певно, понижчала, бо вже накупились. Піду подивлюсь овечок. (Вийшов.)
Куртц. Правда. Купса, еті — нєт! А толко я не мошіт торговался: сказаль мушік руб десят, я, еті, гілатіл; сказал мушік, еті, руб двадцать, я, еті, платіл! Зашсм торговалса, когда руб двадцать — еті завсєм ніпочом. Еті... еті...
П у з и р. Ну, а якби сказав п’ять рублів?
Куртц. Да! Да! Еті... Еті... да! П’ять не сказаль, еті — нєт, сказаль руб десять, руб двадцать — болше не сказаль. Еті ніпочом. Мушік, еті плачіл. Я не торговал, еті — нєт, еті — нікогда!
Пузир. Е, вже як такий купець, то краще не купуй овець!
Куртц. Еті — да! Я не купіл.
Входе Феноген.
Пузир. Післязавтрього сам поїду з Феногеном.
Куртц. Сам, еті —да!
Пузир. Нехай проганяють овець. Мені важко сидіть.
Куртц. Еті — да! Волной зовсєм, нє надо сматрил. ( Пішов.)
Феноген і Пузир.
Феноген. Там приїхав урядник, хоче вас бачити. Пузир. Підожде. Оберни крісло до вікна. Так. О, овечки! Хороші... Єсть с кордюками... Худі, бідолаги. Нічого, одго-дуємо. Восени чистої прибилі два карбованця на штуці... Так, Феноген?
Феноген. Шерсть, сало, солонина і шкури — я так думаю, що більше двох!
Пузир. Бирі мої, бирі! Цкелей! У, ви славні биречки мої. Іш, як ідуть, мов військо перед генералом. 'Недурно Петро Петрович звав мене овечим генералом. Поклич Петра Петровича.
Феноген вийшов.
Ху-у-у! (Витира піт.) Слава богу, хоч у спині не болить так, як боліло,— певно, нарив прорвало всередину, і легше стало. Бирі, бирі, бирі... Мало купив дурний цей Карло.
Входе Харитон.
Харитон (з дверей). Феноген Петрович!
Пузир. Чого тобі? Лізеш, не спитавши, чи можна.
ЯВА XV
Пузир, Харитон, потім Золотницький і Феноген.
Харитон. В передній нікого нема, я думав, я поспішав... Пузир. Підожди, нехай вівці пройдуть. Не перебивай мені любоватися.
Входе Петро Петрович і Феноген. Фелоген тихо розмовляє з Харитоном.