1-а дівчина. Пусти, ще я загляну!
За лаштунками парубки співають і підходять все ближче.
2-а дівчина. Парубки йдуть. Чула, що казали? Будуть свистіть і тюкать на Степана... от бідний!..
Парубки.
Та жила собі та удівонька Та на край села.
Мала собі та удівонька Сина-сокол а! і т. д.
Пісня співається не гучно. Дівчата одна другу відтягують од вікна й заглядають. Прибігають з правого боку ще дівчата, тож заглядають у вікно.
Сміх. Пісня стиха.
1-а дівчина (сплеснувши руками). Ой ненько! Подала, подала рушники! От тобі й Степан.
2-а дівчина (одтяга її). Ні! Брешеш! Стривай, ще я гляну. Так і є! Степан увійшов. Здоровий та рябий! Де ж він був?..
1-а дівчина (загляда через плечі). А як же тепер Гнат?
ЯВА XV
Входять Гнат, Омелько, Дем’ян і парубки.
Гнат. Диви! І справді тут сватання.
Дем’ян. Я ж тобі казав.
Г нат. Глядіть же, братці, пропустимо старостів, а Степана оточимо й будем править могорич!
Дем’ян. Могорич? Ха-ха-ха! От чудасія! Він гарбуза винесе, та ще й могорич! Ну й видумав!
Омелько. Ми з Харитоном будемо свистіть що є духу!
Дем’ян. А ми з Петром — тюкать, а ви всі регочіть.
Гнат. Тілько не зразу — цур не вискакувать попереду, то вже після, як він сам скаже, що гарбуза з’їв! Стривайте, я подивлюся, що там діється. (Підходе до вікна.) Пропустіть. (Його пропускають, він загляда у вікно.)
Д ем’я н. Щось довго копаються старости.
Гнат (одскакує од вікна). Зрадила!.. Так ти обманювала, сміялася надо мною!.. О гадюче, єхидне кодло, не діждеш же й ти празникувать весіллям свою зраду, я тобі зараз голову розіб’ю. (Витаскує з тину кілок І кидається в хату.)
Дем’ян (придержує його). Що там? Чи ти не сказився?
Гнат. Пусти! Я уб’ю її, я спалю їй хату... я...
Омелько теж держить його.
Дем’ян. Та угамуйся, божевільний! Ти не тямиш, що кажеш! Що ти там побачив таке страшне?
Гнат. Старости вже рушниками перев’язані, а вона стоїть, усміхається, наче вік Степана кохала, ждала і рада, що діждалась... Пустіть, я її задавлю, анахтему!
Омелько. Опам’ятайся! Сам же ти відцурався від неї, чого ж тепер єретуєшся? І не сором тобі? Чого ти хочеш? Присилувать Варку, щоб тебе любила?..
Гнат. Ні... Я сам не знаю! За серце ухватило!.. Не сподівався, щоб так сталось!.. (Кида палицю.) Пустіть, проходить. І дурний же я, і навіжений справді: посваривсь, відцурався і знову лізу!.. Тьфу!.. Не діждеш ти, щоб я так за тобою убивався і сам себе на страту вів!.. Бачу тепер, як тц любиш: хто перший посватав, за того й рушники подала! Ходім, хлопці, у шинок, з мене могорич — я просватав Варку за Степана. (Співа.)
Гурт підхоплює. Дівчата відтягують одна другу од вікна.