Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Угу, — долинув з листя відповідь. — Я чекав, коли застану тебе одного. Не думаю, що варто довіряти цій жінці.

— Чому б і ні?

— Вона невірно сканується, не так, як інші люди. Я не знаю що це таке. Але я хотів поговорити з тобою не про це.

— Про що ж тоді?

— Е… ну так ти серйозно говорив, коли обіцяв, що не будеш мене відключати?

— Про що мова! Після всіх жертв, які я приніс заради тебе! На твою освіту і все інше… І на доставку всіх твоїх чортових компонентів в таке місце, де ти був би в безпеці! Як ти можеш ще питати у мене про це?

— Я чув, як Рендом велів тобі зробити це…

— Ти ж теж робиш не все, що тобі велять, чи не так? Особливо, коли справа доходить до нападу на мене, коли я всього лише хотів перевірити кілька програм? Я все-таки заслуговую трохи більшої поваги!

— Так. Послухай, я прошу вибачення.

— Та вже, не завадило б. Через тебе я пройшов через безліч всякого лайна.

— Я кілька днів шукав тебе, але не міг знайти.

— Кришталеві печери — це не жарт.

— У мене зараз мало часу… — Світло замиготіло, зблякло майже до межі зникнення, потім повернувся до повної яскравості. — Не міг би ти коротко дещо пояснити?

— Валяй, питай.

— Той хлопець, що був з тобою, коли ти прямував до мене, і коли пішов теж — такий рослий і рудий…

— Люк. Так?

Світло знову потьмянів.

— Йому можна довіряти? — Голос Привида доносився слабо, ледве чутно.

— Ні! — Закричав я. — Це буде з біса безглуздо!

Привид пропав, і я не міг сказати, почув він мене, чи ні.

— Що трапилося? — Донісся зверху голос Віннти.

— Суперечка з уявним партнером по грі, — відгукнувся я.

Навіть з такої відстані я розгледів на її обличчі вираз заклопотаності. Вона Понишпорила поглядом по всіх напрямках, а потім, явно переконуючи себе, що я дійсно один, кивнула.

— Ага, — вимовила вона, — я скоро прийду.

— Не поспішайте, — відповів я.

Де знайти мудрість, і де загальне взаєморозуміння? Якби я знав, то попрямував би туди і залишився там. А поки відчував себе немов на середині великої карти, оточений білими плямами, де проглядалися особливо кепські на вигляд випадкові змінні величини. Ідеальне місце для розмови з самим собою, якщо в тебе є, що сказати.

Потім я попрямував у внутрішні покої будинку, прямуючи в туалет, ох вже мені ця кава.

6

Отже…