— Ні, сер. «Буде війна чи ні?»
— Цього ніхто не знає, Енді.
— «Німеччина будує підводні човни нового типу», — промовив Енді стурбовано. — «Промені смерті можуть обернути цілі континенти в пустелю».
— Це ти теж прочитав у газетах? — спитав сер Чарлз.
— Так, сер. «Хто здобуде приз у цьогорічному дербі — Пелемська Красуня чи Гобернадор?»
— А ти як гадаєш, Енді?
— Гобернадор, сер; але пан Греггс каже, Пелемська Красуня. — Енді покивав головою. — «Купуйте англійські товари», сер. «Підтяжки Снайдера — найкращі в світі». «Ви вже купили новий шестициліндровий «Танкред-юніор»? Швидкий, недорогий, елегантний».
— Дякую, Енді. Досить уже.
— «Котра з кіноартисток найдужче подобається вам?»
У професора Петрова наїжачились чуприна й борода.
— Пробачте, сер Чарлз, — сказав він, — але мені вже час іти.
— Гаразд, ходімо. Енді, ти не заперечуватимеш, коли я пришлю до тебе кількох учених? Гадаю, вони охоче з тобою поговорять.
— Буду дуже радий, сер, — прорипіла саламандра. — До побачення, сер Чарлз. До побачення, професоре.
Професор Петров, роздратовано пирхаючи і щось мурмочучи, заквапився геть.
— Даруйте, сер Чарлз, — сказав він нарешті, — але чи не могли б ви показати мені якусь тварину, що не читає газет?
Учені, про яких говорив директор, були доктор медицини сер Бертрам, професор Ебіггем, сер Олівер Додж, Джуліан Фокслі та інші. Наводимо уривок із стенограми їхньої розмови з Andrias’ом Scheuchzeri.
— Як ваше ім’я?
— Ендрю Шейхцер.
— Скільки вам років?
— Не знаю. Ви хочете здаватись молодими? Носіть корсети «Лібелла».
— Який сьогодні день?
— Понеділок. Гарна погода, сер. Цієї суботи в Епсомі бігтиме Гібралтар.
— Скільки буде тричі по п’ять?
— А що?
— Ви вмієте рахувати?
— Умію, сер. Скільки буде сімнадцять помножити на двадцять дев’ять?
— Дозвольте запитувати нам, Енді. Перелічіть річки Англії.
— Темза…
— А ще?
— Темза.