Війна з саламандрами. Мати. Оповідання: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Дихає отрутою. Отруєні джерела.

Професор Роусс почухав потилицю.

— Never heard that…[209] Почнімо спочатку. Панове, я хотів би звернути вашу увагу на те, що завжди треба починати з plain[210], звичайних речей, коли з'ясовуєш інтереси піддослідного, його profession[211]. Ну далі. Рахунок!

— За великим рахунком. Звести рахунки з ворогами. Припадає на наш рахунок.

— Гм. Папір.

— Папір червоніє від сорому, — жваво відказав чоловічок. — Цінні папери. Папір усе стерпить…

— Bless you[212], — з досадою сказав професор. — Камінь.

— Хто перший кине каменем. Камінь спотикання. Наріжний камінь. Надгробний камінь. Вічна пам'ять, — промовив піддослідний з щирим зворушенням.

— Колесо!

— Колеса історії. Колесо фортуни. Тріумфальна колісниця. Колісниця Джагернаута[213].

— Ага! — вигукнув професор Роусс. — That’s it[214]. Обрій.

— Захмарений, — зраділо відказав старий. — Нові хмари на нашому політичному обрії. Широкі обрії.

— Зброя!

— Чиста зброя. У всеозброєнні. З розгорненими знаменами. Отруєна стріла, — натхненно заторохтів піддослідний. — Не складемо зброї. У запалі бою. Виборчі баталії.

— Стихія!

— Розбурхані стихії. Стихійний опір. У своїй стихії.

— Годі! — зупинив його професор Роусс. — Ви працюєте в газеті, правда?

— Так, з вашої ласки, — зрадів піддослідний. — Вже тридцять років. Я репортер Вашатко.

— Дякую вам, — сухо вклонився наш славетний земляк-американець. — Finished, gentlemen[215]. Аналізом уявлень цього чоловіка ми… м-м-м… з'ясували, що він… є журналістом. Я гадаю, що не варто провадити експеримент далі. It would only waste your time[216]. Цей експеримент, пробачте, не вдався. So sorry, gentlemen[217].

— Ти диви, — вигукнув увечері в редакції пан Вашатко, переглядаючи матеріали, — поліція повідомляє, що труп Йозефа Чепелки знайшли. Він був закопаний у Суханековому садку біля паркана, а під ним лежав закривавлений мішок. Бачте, як угадав той Роусс! Ви не повірите, колего: я йому й слова не сказав про газету, а він як в око вліпив, що я газетяр. «Панове, — каже, — перед вами заслужений, видатний журналіст!..» Ну, і я ж написав у репортажі про його лекцію: «В колах фахівців висновки нашого уславленого співвітчизника здобули щире схвалення». Ні, стривайте, тут треба підправити стиль: «У колах фахівців цікаві висновки нашого уславленого співвітчизника по заслузі здобули щире й одностайне схвалення». Ось тепер буде все як слід

ПОЕТ[218]

То був цілком повсякденний для поліції випадок! о четвертій годині ранку на Житній вулиці автомобіль збив п'яну бабу й помчав із шаленою швидкістю далі. I ось тепер молодий слідчий-практикант доктор Мейзлік мав розшукати винуватця. А молоді практиканти ставляться до таких справ дуже серйозно.

— Гм… — сказав д-р Мейзлік постовому поліцаєві № 141. — Значить, ви побачили за триста кроків від себе автомобіль, що їхав з великою швидкістю, а на бруку — людину. Що ж ви зробили насамперед?

— Насамперед я побіг до збитої жінки, — відповів постовий, — щоб подати їй першу допомогу.

— Насамперед треба було записати номер машини, — пробурчав Мейзлік, — а вже потім клопотатись тією бабою. Але, — додав він, шкрябаючи голову олівцем, — може, я й сам би зробив так, як ви. Отже, номера машини ви не побачили. Ну, а якісь інші прикмети?

— Здається, — нерішуче почав постовий № 141, — вона була якась темна. Чи синя, чи темно-червона. За димом із мотора я не розгледів.

— А бодай вам, — розсердився Мейзлік, — як же я маю тепер розшукувати цю машину? Невже бігати та питати всіх шоферів: «Скажіть, будь ласка, це не ви збили стару бабу на Житній вулиці?» Ну що я маю тепер робити, га?

Постовий шанобливо й безпорадно знизав плечима.

— Пане слідчий, — сказав він, — один свідок зголосився, але він теж нічого не знає. Він чекає тут поряд.

— Ну, приведіть його, — сказав з нехіттю д-р Мейзлік і втупився в куций протокол, марно намагаючись щось із нього вичитати.

[209] Такого я ще не чув (англ.)

[210] Простих (англ.).

[211] Професія (англ.).

[212] Тут: бодай вам! (Англ.).

[213] Колісниця Джагернаута. — Джагернаут (Джанатха) — одне з втілень індійського бога Вішну.

[214] Ось воно що! (Англ.).

[215] Кінець, панове (англ.).

[216] Нащо марнувати вам час (англ.).

[217] Вибачте, панове (англ.).

[218] За свідченням чеського журналіста Франтішека Гела (Фейгела, 1901–1972), випадок, подібний до сюжету новели Чапека, стався з письменником Карелом Полачеком, на очах у якого був убитий чеський міністр фінансів, у минулому редактор газети «Народні лісти» Алойс Рашін (1867–1923). Проте ім'я героя оповідання Прослав Нерад патякає на двох провідних представників чеського поетизму, літературного напряму, багато в чому близького до французького сюрреалізму, — поетів Вітезслава Незвала (1900–1958) і Ярослава Сейферта (нар. 1901).