— Вулиця… вулиця в урочистих шатах.
— Що ви маєте на увазі?
— Якесь свято, прошу. Або похорон.
— Ах, так. То треба було сказати просто «свято». По змозі одним словом.
— Прошу.
— Гаразд. Торгівля.
— Процвітає. Криза нашої торгівлі. Політичний гендель.
— Гм… Установа.
— Яка, пробачте?
— Однаково. Скажіть будь-яке слово, швидше!
— Якби ви спитали «установи»…
— Well. Установи!
— Відповідні! — радісно вигукнув чоловічок.
— Молот!
— І ковадло. Між молотом і ковадлом. Розбив йому голову молотком.
— Curious…[207] — пробурчав учений. — Кров!
— До останньої краплі крові. Невинно пролита кров. Історія, писана кров'ю.
— Вогонь!
— Вогнем і мечем. Герой-пожежник. Полум'яна промова. Вогненні слова.
— Дивний випадок, — спантеличено мовив професор. — Ну, ще раз. Ви повинні казати тільки перше слово, яке спаде на думку, чуєте? Тільки те, що automatically вискакує у вас, коли ви чуєте моє слово. Go on[208]. Рука!
— Рука братньої допомоги. В міцних руках. Зціпивши кулаки. Брудні руки. Дамо по пальцях.
— Очі!
— На очах у всієї громадськості. Замилюють очі. Зняти полуду з очей. Берегти як зіницю ока. Невинні дитячі оченята. Дивитись правді в очі.
— Не так багато. Пиво!
— Плзенське світле. В чаду сп'яніння.
— Музика!
— Велична симфонія. Зіграний оркестр. Нація музикантів. Чарівні звуки. Ансамбль великих держав. Єрихонська сурма. Національний гімн.
— Пляшка!
— З кислотою. Нещасливе кохання. Сконала в лікарні у страшних муках.
— Отрута.
[207] Дивно (англ.).
[208] Давайте далі (англ.).